Масонство — наднаціональний релігійно-етичний рух, що виник в Англії на початку XVIII ст. Його прихильники закликали до морального вдосконалення людей та об'єднання їх на принципах братерства, рівності та взаємодо відкидаючи релігійні та національні відмінності. Масони заявляли про невтручання до політичного життя, однак насправді відігравали помітну роль у революційних подіях і національно-визвольних рухах.
Оскільки до масонів належали представники суспільної еліти, то їхні ложі (осередки діяльності) існували в містах, містечках і поміщицьких маєтках. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. вони діяли в Києві, Одесі, Житомирі, Харкові, Кременчуці, Полтаві, Немирові, Кам’янці-Подільському тощо. На українських землях діяли польські та російські масонські ложі. Польські масони були опозиційно налаштовані до російської влади й прагнули боротися за відновлення Речі Посполитої. Російські масони своєю метою вважали вдосконалення імперських порядків відповідно до принципів масонства.
Для українського дворянства участь у діяльності масонських лож стала формою прояву власних опозиційних настроїв. Вони поступово еволюціонували від роздумів над шляхами морального вдосконалення людини до пошуку в зміни існуючих політичних порядків.
У 1817 р. відомими масонськими ложами Наддніпрянщини були «Понт Евксинський», «Три царства природи» в Одесі, «Мінерва» в селі Буцьківці на Поділлі, «З’єднані слов’яни» в Києві, «Любов до істини» в Полтаві, «Озирис до пломеніючої зорі» в Кам’янці-Подільському. До київської ложі «З’єднані слов’яни» належали поляки, росіяни та українці. І хоча більшість у масонських ложах становили поляки, вони висловлювали загальнослов’янські прагнення: звільнення всіх слов’ян із-під влади імперій та об’єднання їх у єдиний союз. Найбільше українців було в полтавській ложі «Любов до істини». До неї входили І. Котляревський, В. Капніст, В. Тарновський, В. Лукашевич. Інтереси полтавських масонів відбивали світогляд лівобережних дворян-автономістів і насамперед поширювалися на дослідження минулого українських земель. Утім, коли про цю ложу дізналися в Петербурзі, Олександр І спеціальним указом 1819 р. заборонив її діяльність.
Адмирал Ф. Ф. Ушаков. 43 крупных сражения - поражений нет, потерянных кораблей нет.
Свое мужество и превосходную тактику Ушаков показал в первом же сражении у острова Фидониси. Флот Турции вдвое превосходил русский, и молодой капитан, командовавший авангардом, пошел на смелый шаг – неожиданно для турок произвел атаку на их флагманский корабль, приказав своим кораблям обойти авангард турок, чтобы их флагман оказался под ударом с обеих сторон. В конце трехчасового боя турки не выдержали и покинули район сражения. Подвиг Ушакова был оценен самым высоким образом – он получил звание контр-адмирала и Севастопольский флот в свое подчинение.
Через год, в Керченском сражении, Ушаков еще раз доказал свои великолепного морского тактика. Его смелые действия и неординарные решения сорвали планы турецкого флота по захвату Крыма.
При императоре Павле I Ушаков получил назначение командующего Средиземноморским флотом и задание поддержать действия антифранцузской коалиции на море. В 1799 году стал адмиралом.
Объяснение:
Вроде так)
