Філософія Відродження розвивалася на основі ідеології гуманізму, яка відображала нові різнобічні запити людської особистості. У гуманізмі епохи Відродження розрізняють такі етапи розвитку:
а) ранній (етико-філологічний, громадянський) гуманізм, що виник в Італії наприкінці XIV — в середині XV ст. у зв'язку з вивченням і викладанням риторики, граматики, поезії, історії, моральної філософії на основі класичної античної освіти;
б) пізній гуманізм, що постав в останній третині XV ст. унаслідок зміщення гуманістичних інтересів у теологію, натурфілософію, природознавство.
Через специфічні соціально-економічні умови в Україні впродовж XVI ст. поширювалися й розвивалися переважно ідеї раннього гуманізму. Із другої половини XVI ст. у зв'язку з посиленням національного, соціального і релігійного гніту з боку польської шляхти і католицької церкви українські мислителі, полемісти все частіше почали звертатися до проблем, які хвилювали представників пізнього Відродження, реформаторів. Якісно новий рівень розроблення цих проблем почався з організації науково-культурного центру в Острозі, Києво-Печерській лаврі, а особливо з відкриттям Києво-Могилянської академії.
Розвиток ренесансного гуманізму в Україні також відбувався поетапно:
1) до середини XVI ст. За основними типологічними ознаками він подібний до раннього італійського. Його представників цікавили суспільно-політична проблематика, питання етики й естетики;
2) друга половина XVI — початок XVII ст. Відбувалося інтенсивне розроблення ранньогуманістичних ідей, поєднаних з реформаційними та ідеями візантійського Відродження, активно формувалася історична самосвідомість українського народу, розвивався ідеал гуманістичного патріотизму;
3) друга третина XVII — початок XVIII ст. Гуманістичні ідеї все більше відокремлювалися від реформаційних, навіть офіційно відкидали їх.
Поширення ідей гуманізму в Україні в першій половині XVI ст. було спричинене соціально-економічним прогресом, що розпочався на українських землях наприкінці XV ст. і був зумовлений переходом феодалізму у фазу розвитку простого товарного виробництва. Піднесенню культури й освіти в Україні сприяв розвиток міст, їх економічної незалежності у зв'язку із запровадженням магдебурзького права.
Объяснение:
Філософія Відродження розвивалася на основі ідеології гуманізму, яка відображала нові різнобічні запити людської особистості. У гуманізмі епохи Відродження розрізняють такі етапи розвитку:
а) ранній (етико-філологічний, громадянський) гуманізм, що виник в Італії наприкінці XIV — в середині XV ст. у зв´язку з вивченням і викладанням риторики, граматики, поезії, історії, моральної філософії на основі класичної античної освіти;
б) пізній гуманізм, що постав в останній третині XV ст. унаслідок зміщення гуманістичних інтересів у теологію, натурфілософію, природознавство.
Через специфічні соціально-економічні умови в Україні впродовж XVI ст. поширювалися й розвивалися переважно ідеї раннього гуманізму. Із другої половини XVI ст. у зв´язку з посиленням національного, соціального і релігійного гніту з боку польської шляхти і католицької церкви українські мислителі, полемісти все частіше почали звертатися до проблем, які хвилювали представників пізнього Відродження, реформаторів. Якісно новий рівень розроблення цих проблем почався з організації науково-культурного центру в Острозі, Києво-Печерській лаврі, а особливо з відкриттям Києво-Могилянської академії.
Объяснение:
государство было монархией, во главе которой стоял великий князь. ему принадлежала верховная законодательная, а также исполнительная власть. выполняли князья и судебные функции. власть великого князя передается по наследству, по прямойнисходящей линии.
при великом князе состоял княжеский совет, имевший серьезное влияние. иногда созывались феодальные съезды, решавшие междукняжеские споры и иные важнейшие дела. существовало также вече, выросшее из древнего народного собрания. основу военной организации составляла княжеская i дружина. дружинники жили обычно на княжеском дворе или вокруг и были также советниками князя. старшая дружина представляла собой верхушку феодалов, которая в большой мере определяла политику князя. важным элементом политической системы стала | церковь, тесно связанная с государством. первоначально владимир святославич упорядочил языческий культ, затем в 988 г. он крестил русь, введя христианскую религию, проповедующую божественное происхождение власти монарха, покорность государству и т. д.
первоначально существовала десятичная система . впоследствии тысяцкий сохранил функции военачальника, сотский стал городским судебно-административным должностным лицом. изначально десятичная система не отделяла центральное от местного, позже такая дифференциация возникает.
в центральном складывается дворцово-вотчинная система – соединение великокняжеским дворцом с государственным . со временем князья поручают своим дворцовым слугам какие-либо сферы , связанные с их первоначальной деятельностью.
на местах удельные князья, а также представители центральной власти – наместники и волостели.
специальных судебных органов не существовало, их функции выполнялись представителями администрации. однако имелись специальные должностные лица, в осуществлении правосудия, например вирники. судебные функции осуществляли церковные органы, действовал также вотчинный суд.
правда прямо предусматривала неравноправие людей, принадлежащих к разным социальным группам.
правом и привилегией феодалов было право на землю и эксплуатацию крестьян, защищались также жизнь и здоровье феодала. за посягательство на них устанавливалась высокая мера наказания, дифференцированная в зависимости от положения потерпевшего.
основную массу трудящегося населения составляли смерды, которые жили общинами-вервями. вервь была связана круговой порукой, системой .
феодально-зависимые крестьяне («закупы») имели свое собственное хозяйство, но при этом брали у феодала «купу» – денежную сумму или натуральную и в силу этого обязаны были работать на хозяина.
существовала также «невольная челядь»: несвободные мужчины – «холопы» или «челядины» – и несвободные женщины – «рабы». челядь была почти полностью бесправной, правда приравнивает ее к скоту.