Тюменский район как административно-территориальная единица Российского государства в Сибири стал формироваться первым на территории современной Тюменской области.
Первые жители Тюменской крепости на рубеже XVI-XVII вв. основали деревни в окрестностях Тюмени и стали растить хлеб и скот. С тех пор район стал кормильцем Тюмени и остается им до сих пор. В первую очередь с полей и ферм района получают горожане хлеб, молоко, мясо, яйца, овощи.
На территории района, в селах и деревнях возникли многие ремесла, которые перекочевали в Тюмень и стали основой городской промышленности.
Город постоянно пополнялся и пополняется крестьянами Тюменского района. Когда в середине XVIII в. стало формироваться купеческое сословие в Тюмени, первые купцы были выходцами из крестьян ближних сел и деревень. На рубеже XIX-XX вв. многие из них вложили в развитие Тюмени немалые капиталы. До сих пор стоят здания, построенные для города купцами П.И. Подаруевым, А.И. Текутьевым, И. Войновым, Г. Молодых и др. Мать многочисленного семейства Колокольниковых была крестьянской с.Зырянского.
Характерним для української культури XVIII ст. був процес "вимивання" високоосвічених людей і представників української культури з національного середовища. Українці обіймали високі пости в Росії: від церковних ієрархів до вихователів царської сім'ї, від ректорів вищих навчальних закладів до різних державних адміністраторів.
Вагомий внесок українці зробили у розвиток російської архітектури XVIII ст. У стилі українського бароко вони спорудили храми у Філях, Ізмайлово, Новодівичому монастирі. Випускник Києво-Могилянської академії українець І. Зарудний плідно працював архітектором у Москві й Петербурзі. Український скульптор, уродженець Чернігова І. Мартос створив відомий пам'ятник Мініну і Пожарському на Красній площі в Москві.
У середині XVIII ст. освіта тництво на Лівобережній Україні перебували на вищому рівні, ніж у Росії. Початкову освіту здобували у школах при церквах і монастирях, середню - у колегіумах Чернігова, Переяслава, Харкова. З кінця XVIII ст. в Україні почали діяти перші професійні школи: шпитальна в Єлісаветграді (сучасний Кіровоград), артилерійська школа і штурманське училище в Миколаєві.
Освітнім центром довгий час залишалася Києво-Могилянська академія. Однак починаючи з середини XVIII ст. Академія переживає кризу. Тісно пов'язана з церквою і укомплектована викладачами - представниками духівництва, основну увагу Академія приділяла таким предметам, як теологія, риторика, філософія. Через релігійну орієнтованість і традиціоналізм у навчанні вона ставала нецікавою для молоді.
На відставання Києво-Могилянської академії від вимог часу зауважували передові українські кола. У 60-ті роки XVIII ст. вони неодноразово зверталися до Катерини II з проханням відкрити в Україні університет (Московський університет відкрився в 1755 р.), причому на базі Академії з огляду на те, що вона виникла на основі світської школи. Та цьому проекту не судилося здійснитися, позаяк політика самодержавства була спрямована на викорінення української самобутності. У 1814 р. Академія припинила діяльність як світський навчальний заклад.
Греки сражались за родину, а у персов воевали наёмники, которым было всё равно,
- экономические и политические преимущества Греции, по сравнению с державой Ахеменидов,
- персы переоценили свои свои силы, они не ожидали такого сопротивления со стороны разрозненных полисов .
- преимущества флота Греции