Внутрішня політика Бонапарта:
-була спрямована на створення твердої централізованої влади,умов для розвитку промисловості та сільського господарства, покращення фінансового стану країни
-зберігалась республіканська форма правління
-законодавча влада поділялася між Державною владою, Трибунатом,законодавчими зборами й Сенатом
-виконодавчою владою наділявся перший консул
системи місцевого управління було реорганізовано-департаменти очолили префекти, міста-мери(призначав уряд)
-було створено поліції яке очолив Жозеф Фуше
-країна стояла на межі банкрутства: у державній скарбниці залишалося 150 тис. франків
-1800р. великі паризькі банкіри утворили Французький банк із капіталом у зо млн. франків
зріс обсяг сільськогосподарської продукції
1801 р. в Парижі відбулась перша промислова виставка
-15 липня 1801р угода із Папою Римським ПіємVII -католицизм проголошувався релігією більшості французів, перший консулздобував право призначати єпископів
-все французьке духівництво було зобов язане складати присягу республіці й консулам та молитися за них
В нач. 17 века была проведена реорганизация местного управления. Административныее, полицейские и военные функции, возлагались на назначаемых центральной властью воевод.
Им же стали подчиняться земские и губные избы, городовые приказчики .Воеводы в своей деятельности опирались на специально созданный аппарат- приказные избы. В состав которых входили дьяки, приставы, приказчики, рассыльщики др.
Воевода назначался разрядным приказом, утверждался царем и Боярской думой.Срок службы воеводы 1-3 года.
Після смерті Б. Хмельницького значно ускладнилася зовнішньо- і внутрішньополітична ситуація в Україні. Відчутними стали болючі соціально-економічні проблеми, породжені тривалою війною. Проливши море крові, щоб позбутися польського гніту, селяни і рядові козаки потрапили в ще страшнішу залежність власних можновладців, стали іграшкою в їхніх руках. А ті прагнули влади і багатства, не гребуючи будь-якими засобами, і, що особливо небезпечно для долі України намагалися при цьому спертися на збройні сили інших держав.
, за доби Руїни новонароджена в Україні козацька держава значно послабла. З могутньої войовничої сили при Б. Хмельницькому через 20 років після його смерті вона перетворилася на безпорадну жертву внутрішніх чвар, чужоземних вторгнень і поділів. На кінець 1686 р. Україна виявилася поділеною між сусідніми державами, надзвичайно спустошеною. "Через незгоду тодішню, — писав український козацький літописець С. Величко, — козаки всі пропали, самі себе звоювали." За приблизними підрахунками, на середину 60-х років XVII ст. лише Правобережна Україна втратила 65—70 % свого населення.