В 510 г до н.э свергли Тарквиния Гордого. В Риме установился республиканский строй. Причем в Римской республике присутствовали и демократические и аристократические черты, с большим преобладанием вторых. Высшими государственными органами стали народные собрания, сенат и магистратуры. Но, хотя народные собрания (центуриатные, трибутные и куриатные) и считались олицетворением свойственной полису демократии, органами реальной власти нобилитета были сенат и магистраты. Сенаторы не избирались, а назначались из представителей знатных и богатых семей, что делало сенат органом верхушки рабовладельцев, практически независимым от волеизъявления свободных граждан. Казна государства находилась в распоряжении сената. Магистраты обладали высшей военной властью, правом созыва собраний, правом суда и назначения наказаний.
Объяснение:
Відмінність відбудовчих процесів була зумовлена різними:
• пріоритетами і метою,
• стартовими умовами,
• шляхами можливостями.
1. Збитки, заподіяні війною Україні, були значно більшими, ніж на Заході.
• Тільки прямі збитки, заподіяні господарству України, становили 285 млрд крб.
• Ця сума в 5 разів перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових фабрик, заводів, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС тощо протягом трьох довоєнних п’ятирічок.
• В Україні залишилося лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств, а промислове виробництво становило 26% довоєнного рівня.
• Значно меншими, ніж у нашій республіці, були руйнування промислового потенціалу в країнах Заходу.
• Рівень англійської промисловості вже у 1946 р. досяг 90% показників 1937 р.
• Франція вже 1948 р. досягла довоєнного обсягу промислового, а у 1950 р. — сільськогосподарського виробництва.
2. Відбудова в Україні здійснювалася власними силами, без зовнішньої до а західні країни активно використовували асигнування, що надавали США відповідно до «плану Маршалла».
• Західноєвропейські уряди зробили ставку на залучення іноземного, насамперед американського, капіталу. Західні країни згідно з «планом Маршалла» отримали в 1946-1952 рр. 13,3 млрд доларів.
• СРСР, а під його тиском ще вісім країн Центральної та Південно-Східної Європи відмовилися від участі у цьому плані.
• СРСР спирався на власні ресурси, використовуючи тяжку, ручну в багатьох випадках, працю українського населення. Широко використовували працю в’язнів сталінських концтаборів.
3. Ігнорувався світовий досвід виходу з кризи.
Західні країни розпочинали відбудову в такій послідовності:
• стабілізація національної валюти;
• відбудова доріг, засобів сполучення і засобів зв’язку;
• розвиток сільського господарства та на його основі харчової промисловості;
• розвиток виробництва предметів першої необхідності;
• розвиток важкої промисловості на основі розвитку науки і прогресивних технологій.
У радянській економіці послідовність, методи і пріоритети
були іншими:
• СРСР розпочинав відбудову з розвитку важкої промисловості, куди спрямували основні кошти і трудові ресурси;
• проводилася сувора економія і накопичення фінансів за рахунок сільського господарства, легкої та харчової промисловості;
• задоволення життєвих інтересів трудящих відсувалося на задній план;
• на основі розвитку важкої промисловості держава послідовно проводила політику мілітаризації економіки;
• під час відбудови не брали до уваги екологічних аспектів;
• економіка У країни відбудовувалася не як самостійний замкнений комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи;
• переважала ручна праця;
• кількісні показники переважали над якісними;
• відновлення економіки здійснювалося переважно на екстенсивній основі.
4. У західних країнах процес відбудови відзначався швидшими темпами.
Західні країни довоєнного рівня досягли у 1947-1948 pp. В Україні довоєнного рівня було досягнуто тільки у п’ятій п’ятирічці (1951-1955 pp.).
5. Провідну роль у відбудові в Україні відігравала командна система.
Держава робила ставку на трудовий ентузіазм людей. Широко пропагувався рух передовиків і новаторів, соціалістичні змагання, безплатна ненормована праця. Практикувалися трудові мобілізації робочої сили, примусова праця ув’язнених і військовополонених, праця жінок і підлітків, безплатна праця колгоспників.
6. Широко використовували в Україні репресивно-каральні методи, притаманні тоталітарній системі.
Прикладом може слугувати Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української PCP осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний б життя», виданий 21 лютого 1948 р.
7. У паливно-енергетичному балансі перевага у споживанні надавалася вугіллю, а не нафті й газу, як у країнах Заходу. Надзвичайно високими були енергомісткість і металомісткість виробів, тобто вони вимагали багато затрат енергії та металу.
8. Відбудова України, на відміну від країн Заходу, ігнорувала товарно-грошові ринкові відносини, приватну власність, якість і конкурентоспроможність, принцип матеріальної зацікавленості трудящих і механізми їх економічного стимулювання, співпрацю, та інтеграцію з розвиненими країнами світу.
Объяснение:
ответственная роль в этом отводится урокам литературы, где решается проблема “духовно-нравственного воспитания”, под которым понимается процесс содействия духовно-нравственному становлению человека, формированию у него нравственных чувств, нравственного облика, нравственной позиции, нравственного поведения. Всякая литература создает свой мир, воплощающий мир представлений современного ей общества. Попробуем восстановить мир древнерусской литературы. Что же это за единое и огромное здание, над построением которого трудились семьсот лет десятки поколений русских книжников – безвестных или известных нам только своими скромными именами и о которых почти не сохранилось биографических данных, и не осталось даже автографов?
Чувство значительности происходящего, значительности всего временного, значительности истории человеческого бытия не покидало древнерусского человека ни в жизни, ни в искусстве, ни в литературе. Человек, живя в мире, помнил о мире в целом как огромном единстве, ощущал свое место в этом мире. Его дом располагался красным углом на восток.
По смерти его клали в могилу головой на запад, чтобы лицом он встречал солнце. Его церкви были обращены алтарями навстречу возникающему дню. В храме росписи напоминали о событиях Ветхого и Нового Заветов, собирали вокруг него мир святости. Церковь была микромиром, и вместе с тем она была макро человеком. Большой мир и малый, вселенная и человек!
Все взаимосвязано, все значительно, все напоминает человеку о смысле его существования, о величии мира, значительности в нем судьбы человека. Не случайно в апокрифе о создании Адама рассказывается, что тело его было создано от земли, кости от камней, кровь от моря (не из воды, а именно от моря), очи от солнца, мысли от облаков, свет в очах от света вселенной, дыхание от ветра, тепло тела от огня. Человек – микрокосм, “малый мир”, как называют его некоторые древнерусские сочинения. Человек ощущал себя в большом мире ничтожной частицей и всё же участником мировой истории.
В этом мире всё значительно, полно сокровенного смысла… Древнерусскую литературу можно рассматривать как литературу одной темы и одного сюжета. Этот сюжет – мировая история, и эта тема – смысл человеческой жизни…
Литература — не естественнонаучная теория, не учение и не идеология. Литература учит жить, изображая. Она учит видеть, видеть мир и человека. Значит, древнерусская литература учила видеть человека к добру, учила видеть мир как место приложения человеческой доброты, как мир, который может измениться к лучшему.