Салическая правда среди варварских судебников.Основным источником права в раннем Средневековье были правовые обычаи, так называемое «народное», общинное право. Принятие христианства варварскими народами и распространение письменности появлению записей таких обычаев. Как правило, письменная фиксация обычного права проводилась по инициативе королевской власти. В результате появились варварские правды – судебники, составленные на основе правовых обычаев и судебных прецедентов разных народов Европы, германских, кельтских и славянских. Самые ранние среди германских правд: Вестготская правда короля Эриха V в. (сохранилась фрагментарно); Бургундская правда короля Гундобада конца V – начала VI вв.; Салическая правда короля Хлодвига I того же времени. В VII–VIII вв. появились редакции Рипуарской, Аламаннской и Баварскойправд. В VIII – начале IX вв. «государевы посланцы» Карла Великого записывают тексты Фризской, Тюрингской и Саксонской правд. Издавались и другие варварские судебники. Для всех варварских правд, как правило, были характерны: отсутствие строго определенной системы в изложении правовых норм, символизм юридических процедур, влияние старых архаических представлений родового общества. Нормы права в большинстве случаев носили казусный характер, регулировали ограниченный круг правоотношений. В основном они касались сферы уголовного и процессуального права, отчасти относились к регулированию отношений собственности и семейно-родового быта. Большая часть частноправовых отношений в них не затрагивалась.
В использовании правд в раннее время действовал принципперсональности права. Нормы права применялись с учетом этнической принадлежности лица. Вне зависимости от местона-хождения салического франка судили по Салической правде, бургунда – по правде Гундобада, вестгота – по правде Эриха. К римлянам применялись нормы римского права. В империи Каролингов использовался уже территориальныйпринцип. Действие единых норм права (обычно варварской правды) распространялось на определенную область Империи, без учета этнической принадлежности ее отдельных жителей.
Відповідь:1. Колегія розглядала скарги на генеральний суд та ратушні суди, військову Канцелярію, полкові та всі інші Канцелярії, була своєрідним апеляційним органом.
2. Також вона мала гати за своєчасним збором та спрямуванням в царську казну хлібних, грошових та інших зборів.
3. Із зібраних грошей колегія мала роздавати платню Гетманській раді, Сердюкам і Компанійцям.
4.Ще одним із обов'язків колегії було вести прибуткові і видаткові книги, надсилати відомості про прибутки і витрати кожну третину року, а кожен рік надсилати прибуткові книги з Прокурором в Сенат.
5. Колегія мала гати за розподілом військового постою на так званих «вінтер-квартирах», а також, якщо виникнуть скарги на когось з цих військових, то в повноваженнях колегії було чинити суд за діяльностю Генеральної військової канцелярії також входило в повноваження Малоросійської колегії, як і перевірка гетьманських універсалів та інших документів — щоб гетьманським іменем не підписувались писарі та інші.
Пояснення:
У меня все