Сама война, длившаяся с 1979 по 1989 год, в историографии определяется присутствием на территории Афганистана ограниченного контингента Вооруженных сил СССР. Но началом всего конфликта надо считать 1973 год, когда в Афганистане был свергнут король Захир-шах. Власть перешла к режиму Мухаммеда Дауда, а в 1978 году произошла Саурская (Апрельская) революция, и новой властью стала Народно-демократическая партия Афганистана (НДПА), провозгласившая Демократическую Республику Афганистан. Афганистан начал строить социализм, но все строительство шло в крайне нестабильной внутренней обстановке. Руководителем НДПА являлся Нур Мохаммад Тараки. Его реформы были крайне непопулярными в стране, где традиционно большинство составляли сельские жители. Всякое инакомыслие жестоко подавлялось. За время своего правления он арестовал тысячи людей, часть из которых были казнены. Главным оппонентом социалистического правительства стали радикальные исламисты, объявившие ему священную войну (джихад). Были организованы отряды моджахедов, которые в дальнейшем стали главной противоборствующей силой – с ней и сражалась Советская армия. Большинство населения Афганистана было неграмотным, и для исламистских агитаторов было несложно настраивать население против новой власти. (Источник информации - портал История.РФ,
Объяснение:
:)
Відділ археології ранніх слов’ян був створений 1974 р. за ініціативою доктора історичних наук, а згодом член–кореспондента НАН України, професора В. Д. Барана. Від 2002 р. відділ очолював доктор історичних наук, професор Д. Н. Козак. З 2011 по 2019 рр. відділ носив назву «Відділу археології ранніх слов’ян та регіональних польових досліджень»». З 2019 р. відділ має назву «Відділ археології ранніх слов’ян». Завідувач відділу — кандидат історичних наук О. В. Петраускас.
Пріоритетним напрямом роботи відділу є дослідження етногенезу та ранньої історії слов’ян, що передбачає розробку таких проблем як формування етнокультурної слов’янської спільності, періодизація ранньослов’янської історії, взаємостосунки слов’янського населення та сусідніх етнічних груп і держав, визначення шляхів розселення слов’ян і їх місця в історії ранньосередньовічної Європи, процеси формування слов’янських народів і передумов виникнення Давньоруської держави, дослідження господарства й соціальної структури слов’янського суспільства, його матеріальної та духовної культури.
Ще до організації спеціального відділу археологія ранніх слов’ян в Україні мала значні здобутки. Пам’ятки цього часу досліджували співробітники Української академії наук від перших років її організації. Зокрема, в 1919–1920 рр. М. О. Макаренко здійснив дослідження слов’янських городищ переддержавного часу поблизу м. Ромни (Монастирище, Ведмеже). У 1924 р. вчений продовжив дослідження на городищі Монастирище, виділив роменську культуру та пов’язав її з літописними сіверянами. 1926 р. М. О. Макаренко досліджував Гурбинецький могильник черняхівської культури, а П. І. Смолічев — Масловський, які надалі (1928–1929) продовжив С. С. Гамченко. У 1929 р. В. Є. Козловська провадила розкопки поселення та могильника черняхівської культури поблизу с. Дідівщина на Київщині.
