за часів правління Перікла, що називають «золотою добою» Афін, визначити причини поразки Афін у Пелопоннеській війні й наслідки перемоги Спарти для подальшого розвитку суспільного ладу Афін.
Очікувані результати.
Після цього уроку учні зможуть:
називати час правління Перікла в Афінах, Пелопоннеської війни; характерні риси тиранічного й демократичного правлінь, політичного устрою Афін доби Перикла;
застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни: «демос», «демократія», «тиранія», «громадянин»;
визначати наслідки Пелопоннеської війни;
висловлювати власне судження про демократію в Афінах, її сильні та слабкі сторони.
Тип уроку: комбінований.
ХІД УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Робота з датами.
1) Коли розпочалися греко-перські війни? Скільки років тому це відбулося?
2) Коли відбулася Марафонська битва?
3) Скільки років минуло від Марафонської битви до битви при Фермопілах?
4) Коли був створений Афінський морський союз?
5) Скільки років минуло від Саламінської битви до укладення Каллієвого миру?
6) У якому столітті був укладений Калліїв мир?
Фронтальне опитування.
1) Назвіть причини греко-перських війн.
2) Завдяки чому греки здобули перемогу?
3) На яких умовах був укладений Калліїв мир?
Підсумком фронтального опитування має стати висновок: перемога в греко-перських війнах сприяла економічному, політичному, культурному розквіту Греції і, насамперед, Афін.
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Утвердження демократії в Афінах за Перікла. Політичний устрій.
Робота з підручником.
Опрацювати відповідний текст параграфа і дати відповіді на запитання.
1) Який період називають «золотою добою» Афінської держави?
2) Чим обумовлена така назва?
3) Які зміни в політичному устрої Афін відбулися за Перікла?
У своїх відповідях учні повинні відзначити, що за часів правління Перікла остаточно сформувався демократичний устрій Афін. Усявлада в державі належала демосу — народу. Верховним органом влади були народні збори, у яких брали участь усі афінські громадяни, яким виповнилося 20 років. Таким чином, афіняни не делегували своїх громадянських прав, а здійснювали реальне народоуправління за до народних зборів. Повноправними громадянами вважалися чоловіки, мати і батько яких було афінянами.
Народні збори вирішували найважливіші державні питання: оголошували війну й укладали мир, обирали вищих посадовців, приймали нові закони.
Іще одним важливим державним органом була «Рада п’ятисот», яка попередньо розглядала справи, що мали обговорюватися народними зборами, управляла фінансами, наглядала за флотом, упорядкуванням міста, карбуванням монет.
Важливу роль в Афінах відігравав суд присяжних, який обирався за до жеребкування. На розгляд суду передавалися всі судові справи.
Учитель привертає увагу учнів до того, що навіть в епоху Перікла, коли афінська демократія досягла свого розквіту, далеко не всі жителі Афін брали участь у роботі народних зборів. Жінки, раби, іноземці не мали права голосу
Сталин в письме У. Черчиллю от 3 сентября 1941 г. писал: «Я думаю, что существует лишь один путь выхода из такого положения: создать уже в этом году второй фронт где-либо на Балканах или во Франции, могущий оттянуть с восточного фронта 30-40 немецких дивизий...» . То есть для Сталина было абсолютно не важно, где будет открыт 2-й фронт. Но для его открытия на Балканах Британии сперва надо было решить свои проблемы в Северной Африке, на Мальте и Крите. Хотел ли Черчиль этого или нет, его об этом никто не спрашивал. В мае — июне 1942 г. нарком иностранных дел СССР В. Молотов посетил Лондон и Вашингтон, где вел переговоры об открытии второго фронта. В коммюнике, опубликованном 11-12 июня 1942 г. в Москве, Вашингтоне и Лондоне, сообщалось, что «достигнута полная договоренность в отношении неотложных задач создания второго фронта в 1942 году» . При этом Рузвельт стал склоняться в пользу десантной операции в Северной Африке.
Оправдывая свой отказ открыть второй фронт в Европе, лидеры США и Англии ссылались на военно-технические и другие причины. Рузвельт, например, говорил о нехватке трансокеанского транспорта для переброски войск в Англию.
В итоге война в Северной Африке затянулась до мая 43-го, а высадка англо-американских войск в Европе произошла всё-таки в Нормандии.
