Від ІІІ ст. до н. е. і до кінця VІ ст. китайська цивілізація переживала кризу. Її наслідком стало остаточне утвердження імперії як форми організації китайського суспільства. До того ж цю форму запозичили й сусідні з Китаєм народи: японці, корейці, в’єтнамці.
Нарешті, 589 р. полководець Ян Цзянь силою зброї відновив єдність Китаю. Він був проголошений імператором і заснував династію Суй (581 – 618 рр.).
Проте цій династії не судилося тривалий час утримувати владу. Нерозважлива внутрішня та зовнішня політика виснажила ресурси країни, яка ще не встигла оговтатися від попередніх випробувань. Останній імператор дому Суй Ян Ді був убитий змовниками і до влади доступилася династія Тан (618 – 907 рр.). Її перші правителі Лі Юань і Лі Шимінь проводили доволі розсудливу політику, яка забезпечила розквіт Китаю. Нові правителі провели перерозподіл землі. Наполегливою працею мільйонів селян спустошені землі перетворилися на родючі ниви. А продумана податкова система забезпечила державі значні прибутки.
Династія Тан проводила активну завойовницьку зовнішню політику. Китай воював проти тюрків-кочівників і на початку VІІ ст. розгромив їх. Це дозволило імперії остаточно утвердити свій контроль над Великим шовковим шляхом. Також імперія встановила свою зверхність над Кореєю, Індокитаєм, Тибетом.
Помітні зрушення відбувалися тоді й у господарстві та повсякденному житті. Поширилося вирощування і споживання рису та чаю, які швидко стали традиційними продуктами харчування китайців. Почалося виготовлення цукру із цукрової тростини. Застосовувалася вдосконалена сільськогосподарська техніка: селяни користувалися одинадцятьма типами плугів, а також поливним колесом із глечиками, що приводилося в рух робочою худобою. Скрізь діяли водяні млини. З’явилися перші вироби із порцеляни.
Объяснение:
Дионисий расписывал Рождественский собор Пафнутиева Боровского монастыря (1467-76); написал иконы для иконостаса Успенского собора Московского Кремля; иконы и фрески соборной церкви Иосифо-Волоколамского монастыря (после 1485). В иконах и фресках Дионисия по сравнению с искусством эпохи Андрея Рублева проявляются единообразие приемов, черты праздничности и декоративности, перед которыми несколько отступает психологическая выразительность образов. Иконам Дионисия с их тонким рисунком и изысканным колоритом, с сильно вытянутыми грациозными фигурами присущи нарядность и торжественность (“Богоматерь Одигитрия в силах”, “Распятие”, обе 1500; иконы для Ферапонтова монастыря, 1500-02, совместно с сыновьями Владимиром и Феодосией) . Дионисию приписывают также иконы “Митрополит Петр в житии” (Успенский собор Московского Кремля) , “Митрополит Алексий в житии” и ряд др. работ. Созданные Дионисием с сыновьями росписи собора Ферапонтова монастыря близ г. Кириллова (1500-02) принадлежат к числу наиболее совершенных образцов русского средневекового монументального искусства, где в стройной и цельной системе росписей органично решены идейно-образные и декоративные задачи. Эти росписи отличаются слитностью с архитектурой и красотой подчиненных плоскости стены композиций, с изящными, как бы лишенными тяжести фигурами и холодной колористической гаммой, преобладанием светлых оттенков.
Дионисий - русский живописец и иконописец. Продолжатель традиций А. Рублёва, самый значит, представитель московской школы кон. XV в. Характерной чертой его искусства были узкие, элегантные фигуры, тонкий, уверенный рисунок и часто светлые, прозрачные краски. Рисовал фрески в Пафнутьевом монастыре (1467 -1477) в Боровске, писал в моек. Успенском соборе (1481 - 1482), где работал вместе с иконописцами Тимофеем, Конём и Ярезом. Работал в Иосифо-Волоцком монастыре (1484 — 1486), а со своими сыновьями Феодосием и Владимиром писал фрески и иконы в Ферапонтовом монастыре (1500 - 1502). Создал (1500) знаменитую икону «Крещение» .