Відповідь:
В конце XVII — начале XVIII века в Англии произошли глобальные и крайне важнейшие перемены. Они были вызваны приходом к власти короля Вильгельма III Оранского в результате «Славной революции» в 1688 году, затем правлением Анны и короля Георга I.В конце XVII — начале XVIII века в Англии произошли глобальные и крайне важнейшие перемены. Они были вызваны приходом к власти короля Вильгельма III Оранского в результате «Славной революции» в 1688 году, затем правлением Анны и короля Георга I.В конце XVII — начале XVIII века в Англии произошли глобальные и крайне важнейшие перемены. Они были вызваны приходом к власти короля Вильгельма III Оранского в результате «Славной революции» в 1688 году, затем правлением Анны и короля Георга I.
Пояснення:
Відповідь:
одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Рима, яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апеннінському півострові ще в X столітті до н. е. Центр Рима формувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розміщена вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу[1].
За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все більш автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземноморʼям. Вершини своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ столітті н. е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.
У 395 р. Римська імперія розділилася на дві частини — західну та східну. Уражена внутрішньою нестабільністю та атакована різними мігруючими народами, західна частина імперії, що включала Іспанію, Галлію, Британію та Італію, розпалася на незалежні королівства у V столітті. Східна частина імперії, яка мала за столицю Константинополь і включала Грецію, Анатолію, Сирію та Єгипет, вижила в цій кризі і, незважаючи на втрату Сирії та Єгипту, завойованих арабами, відновилася та проіснувала ще тисячу років, але врешті-решт її залишки анексувала турецька Османська імперія. Цю східну, християнську, середньовічну стадію існування Римської імперії історики зазвичай називають Візантійською імперією.
Певний вплив на становлення давньоримської цивілізації мала культура етрусків і давніх греків. В етрусків римляни запозичили більшість букв свого алфавіту, деякі прийоми будівництва, ряд обрядів (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму — бронзова статуя вовчиці — виконана етруським майстром. Етруською була і остання з царських династій. Грецький вплив на римську культуру був значним: вивчалася грецька філософія, література, знання грецької мови стає обов'язковим для грамотної людини, копіюються грецькі скульптури. Давньоримську цивілізацію разом із Давньою Грецією, як правило, об'єднують у поняття «класичної античності».
Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови у західноєвропейській цивілізації. Сучасному світові Стародавній Рим подарував римське право, деякі архітектурні форми та рішення (наприклад, хрестово-купольну систему) і безліч інших нововведень (наприклад, колісні водяні млини). Християнство як релігія народилося на території Римської імперії.
Офіційною мовою давньоримської держави була латина, релігія протягом більшої частини існування була політеїстична, неофіційним гербом імперії був золотий орел, після прийняття християнства з'явилися лабаруми і хризма.
Пояснення:
Історичним ядром Русі стало Середнє Подніпров'я, де традиції політичного розвитку сягали ще скіфських часів. Провідну роль у становленні держави русів відіграло Полянське князівство з центром у Києві[5].Київська Русь заклала традиції незалежної державності на території України, в цей час українська народність отримала могутній стимул для свого подальшого розвитку. Український історик Михайло Грушевський стверджував:«Київська Русь є першою формою української державності».[6] Її створення прискорило економічний, політичний і культурний розвиток східних слов'ян та зробила їх рівноправними учасниками політичного життя Європи та Близького Сходу[7].
2)Ки́евская Ру́сь, также Древнеру́сское госуда́рство (др.-рус. ,ст.-слав. Русь, Русьская земля, греч. Ῥωσία[1], лат. Russia,Ruthenia, Ruscia, Ruzzia[2], исл. Garðar, Garðaríki[3]) —средневековое государство в Восточной Европе, возникшее вIX веке в результате объединения восточнославянских племёнпод властью князей династии Рюриковичей. В периоднаивысшего расцвета Киевская Русь занимала территорию отТаманского полуострова на юге, Днестра и верховьев Вислына западе до верховьев Северной Двины на севере. К середине XII века вступила в состояние (в советской марксистской историографии — феодальная раздробленность) и фактическираспалась на полтора десятка отдельных русских княжеств, управляемых разными ветвями Рюриковичей.Вплоть до монгольского нашествия (1237—1240) Киев формально продолжал считаться главным столом Руси, а Киевское княжество оставалось в коллективном владении русских князей.