Минулого року ми усім класом їздили до Києва. Це місто вразило мене своєю красою і величчю іще на під’їзді до нього. Подорожували ми потягом. Ще на залізничному мосту перед нами відкрився чудовий пейзаж лівого берега Дніпра.
Золоті куполи Києво-Печерської Лаври, що потопали у зелені, вражаючих розмірів пам’ятник Перемоги, у вранішньому мареві над річкою ледь виднілось ще кілька грандіозних споруд — це були мости. По них рухались машини, схожі на різнобарвні крапки, і вагони метро, подібні до зелених змій.
Удень нас посадили в екскурсійний автобус і повезли показати це дивне місто. Будь-яка екскурсія починається з огляду найстаровинніших пам’яток, і тому нас насамперед повезли до Києво-Печерської Лаври — це найпрекрасніше місце, яке я будь-коли бачив.
Багато білокаменних церков з золотими куполами розташувалося серед купи дерев на лівому березі Дніпра. Справжні ченці в чорному одязі, багато прихожан, дзвони і служба Божа у храмі причарували мою душу. Здається, це місце пронизане давниною, на мить мені навіть здалося, що я в 16 столітті, але мою ілюзію порушила нова екскурсія.
Там же ми побували у верхніх і нижніх печерах, де лежать останки різних видатних людей. Кажуть, що тут похований Нестор-літописець.
Наступним пунктом призначення була найвідоміша в Україні вулиця — Хрещатик. Ніколи у житті я не бачив такої кількості людей і магазинів, розташованих у чудових старовинних будинках.
Іще ми бачили Софійський собор, пам’ятник Богдану Хмельницькому, побували у музеї Слави, катались на фунікульорі, побували на Андріївському узвозі, бачили навіть будиночок, який описує Булгаков у своєму романі «Біла гвардія».
Там же, на Андріївському узвозі, я придбав невеличкий сувенір на пам’ять, і тепер, дивлячись на нього, завжди пригадую ті незабутні дні, що ми провели у Києві.
Вроде правильно