РУСАЛКА ДНІСТРОВАЯ" — укр. фольклорно-літ. альманах, виданий "Руською трійцею" 1837 в Буді (нині у складі м. Будапешт, Угорщина). Пам’ятка доби укр. романтизму. Девізом книги стали слова Я.Коллара: "Не тоді, коли очі сумні, а коли руки діяльні, розцвітає надія". Містить укр. нар. пісні з передмовою І.Вагилевича (зокрема, про Н.Морозенка, Коновченка, О.Довбуша, про взяття козаками Варни (нині місто в Болгарії), веснянки, колядки), твори М.Шашкевича, І.Вагилевича, Я.Головацького; переклади сербських нар. пісень та уривків із "Краледворського рукопису" В.Ганки; анотований покажчик давніх рукописів бібліотеки василіанського Свято-Онуфріївського монастиря у Львові; укр. грамоту 1424 та рецензію М.Шашкевича на фольклорний збірник Й.Лозинського "Руське весілля".
У передмові ("Передслів’ї") М.Шашкевич розцінив альманах як явище загальноукр. національно-культ. відродження, вітав почин Наддніпрянської України щодо розвитку нової літератури, закликав галицьких громадсько-культ. діячів її підтримати, збагачувати та розвивати. Книжка, будучи синтезованим виявом новаторських починань "Руської трійці" в різних ділянках національно-культ. життя укр. Галичини (за висловом цензорів, це — "руська співачка з-над Дністра"), стала маніфестом нац. відродження, започаткувала нову літературу на західноукр. землях. За словами І.Франка, збірка "була свого часу явищем наскрізь революційним".
Новаторський зміст книжки, возвеличування визвол. боротьби народу, поетизація нар. героїв, подвигів козацтва, ствердження етнічної і духовної спільності галичан з усім укр. народом, дух міжслов’ян. взаємності, не традиційна книжна, а жива розмовна нар. мова, не традиційний кириличний, а т. зв. гражданський шрифт спричинили її цензурну заборону і конфіскацію осн. частини (600 прим.) накладу, виданої тільки 1849. Не були конфісковані бл. 200 примірників, частина із яких поширювалася за межами Галичини. Вихід "Р.Д." прихильно і схвально зустріли видатні національно-культ. діячі Наддніпрянської України (О.Бодянський, М.Костомаров, П.Лукашевич, М.Максимович, І.Срезневський, Т.Шевченко), представники польс., чеської, словац., сербської, хорватської громадськості.
Всупереч цензурній забороні "Р.Д.", поруч із "Кобзарем" Т.Шевченка, стала духовним орієнтиром національно-патріотичних сил західноукр. земель на тривалу перспективу. Її традиції незабаром продовжив альманах "Вінок русинам на обжинки" (Відень, 1845—47, т. 1—2), донісши до читачів, хоч із запізненням, гол. ідеї "Р.Д.", які надихали на самовіддану працю на ниві нац. відродження не одне покоління громадсько-культ. діячів і справляли стимулюючий вплив на творчість багатьох західноукр. письменників-романтиків. Перевидавалася 1910, 1950, 1961, 1972, 1987, 2007, 2012. У Львові з 1990 діє Музей "Русалки Дністрової".
Культура Древнего Египта ряд последовательных стадий развития. Особого расцвета она достигла в эпохи Древнего, Среднего и Нового царства. Эти три периода определяют своеобразие и особенности древнеегипетской культуры.
Своеобразие и особенности древнеегипетской культуры состояли в следующем: первое – раннее зарождение там классовых отношений и государственности
Самые древние в мире и массивные монументы из камня — египетские пирамиды — были созданы, чтобы внушать людям благоговейный ужас и поражать их воображение. Поразительно, с каким интересом люди всегда воспринимали самые невероятные теории, возникавшие на их счет.
Самобытная культура Древнего Египта с незапамятных времен привлекала к себе внимание всего человечества. Она вызывала удивление у гордого своей цивилизацией вавилонского народа. У египтян учились мудрости философы и ученые Древней Греции. Великий Рим преклонялся перед стройной государственной организацией страны пирамид.
В Египте все виды изобразительного искусства можно назвать рожденными от архитектуры. Зодчество Египта - ведущий вид искусства, во многом определяющий характер пластики и живописи. Скульптура и настенная живопись, подчиняясь архитектуре, составляют с ней единое и органическое целое. Развитие архитектуры и искусства в Древнем Египте находится в самой тесной зависимости от изменений в религиозных представлениях египтян о загробной жизни и об обряде погребения умершего фараона и его вельмож. Земная жизнь и благополучие племени и всей большой страны считались напрямую зависимыми от того, как был приготовлен к смерти и как был похоронен правитель племени или страны.
Искусство Древнего Египта поражает своей грандиозностью, необыкновенными масштабами, величественностью и красотой.
Своеобразие и особенности древнеегипетской культуры состояли в следующем: первое- раннее зарождение там классовых отношений и государственности; второе- изолированное географическое страны, что затрудняло культурные заимствования извне; - третье, тесная связь искусства и религиозного культа, особенного заупокойного ритуала.
Египетское искусство с характерной для него монументальной архитектурой и статичной скульптурой явилось основой для античного искусства и европейского в целом.
Египетское искусство явилось образцом для крито-микенской культуры в Древней Греции. Египетская культура оказала большое влияние и на древних римлян. Культ Египетской богини – матери Исиды- получил широкое распространение в Риме. Египетский скульптурный портрет, пейзажная живопись, обелиски и другие элементы архитектуры, львы и сфинксы были восприняты античным искусством, а через него- европейским.
Древнеегипетская культура и цивилизация заложили основу для последующего культурного развития многих народов.
