Культура Стародавнього Риму є другим етапом античної культури.
Не підлягає сумніву вплив на Рим культури Стародавньої Греції.
Але в той же час римська культура не копіювала грецьку, вона розвивала, поглиблювала досягнуте, а також привносила власні національні риси – практицизм, дисциплінованість, дотримання суворої системи.
Значення римської культури для світової цивілізації важко переоцінити.
Ще й зараз більшість наукових, медичних, юридичних термінів - латинського походження.
Таке ж значення мають досягнення римлян в архітектурі, образотворчому мистецтві, системі державного та приватного права, адміністративного управління та форм організації суспільного життя.
Творчий геній римлян яскраво виявився в архітектурі.
Будували головним чином споруди практичного призначення - міські дороги, мури, мости, акведуки (водогін), базиліки, складські приміщення, цирки.
Особливу сторінку в культурному розвитку стародавнього Риму являє період римської імперії.
В архітектурному мистецтві за часів імператорського Риму приходить пишність і розкіш. Ідея величі Риму знайшла своє найяскравіше втілення в грандіозних пам´ятках архітектури. Тут малась на увазі політична мета - підкреслити щедрість правителя і зберегти його ім´я в пам´яті потомків
На Русі здавна розвивалася народна медицина. Народних лікарів називали "лічцями". Про них йдеться в «Руській Правді» - найдавнішій з дійшовших до нас збірці руських законів, складеній при Ярославі Мудрому (поч.XI ст.), яка неодноразово переписувалася і доповнювалася. «Руська Правда» законодавчо встановлювала оплату праці лічцям: за законами того часу людина, завдавши збитків здоров'ю іншої людини, повинна була сплатити штраф до державної скарбниці і видати потерпілому гроші для оплати за лікування.
Джерело: https://spadok.org.ua/rus/medytsyna-v-starodavniy-rusi
Культурно-історичний портал СПАДЩИНА ПРЕДКІВ
Объяснение:
Первым этапом закрепощения крестьян в России было принятие судебника Иваном 3 с указом об единственном времени в году, когда был о возможно перейти крестьянину от своего хозяина – это было возможно в две недели, до и после Юрьего дня, был установлено пожилое, которым компенсировался уход крестьянина. Потом Иван 4 продолжил также в судебнике раньше принятое решение о Юрьевом дне пожилое было увеличено, затем также Иван 4 выпускает указ о заповедных летах и запрещает переход, впоследствии Федор Иоаннович осуществил введение указа об урочных летах, крестьян убежавших могли искать в течение пяти лет, при Василии Шуйском продолжительность сыска крестьян была увеличена до 15 лет, окончательное прикрепление крестьян было осуществлено соборным уложением в 1649 году , при Алексее Михайловиче были отменены урочные лета, срока давности сыска не было, крестьяне прикреплялись к земле, но не к помещику, но потом крестьян стали прикреплять к помещику, помещик их продавал, закладывал, дарил,распоряжался ими, а в конце 17 века помещики продавали в открытую крестьян, это легализовал Петр 1.