Объяснение:
1)Відносини і боротьба з монголо-татарами
Перемога під Ярославом розв'язала руки Данилові й дала йому змогу присвятити увагу внутрішнім справам. Він провів глибокі реформи в усіх галузях життя.
2)Реформаторська діяльність Данила була перервана новим лихом: рухом татар на захід. На початку 1241 року татари здобули Колодяжин, Кам'янець, Данилів, Крем'янець, Галич, Володимир, "інниї гради, многі їм же ність числа" i посунули далі на захід. 1242 року, довідавшись про смерть великого хана Угедея, вони повернули на схід.
3)Однак, виявилося, що, не зважаючи на моральне приниження авторитет Данила значно зріс після відвідин у хана. Він повернувся з ярликом хана, як його васал, i таким чином міг сподіватися на захист збоку татар в разі будь-яких конфліктів. Так зрозуміли його становище сучасники, які зі страхом чекали на новий напад татар.
4)В першу чергу змінилося ставлення Угорщини. Той самий король Беля IV, який протягом стількох років боровся з Данилом i відмовив йому, коли він просив для сина Льва руки дочки його, Констанції, тепер прислав сам послів з пропозицією шлюбу
5)Ще важливішими були стосунки з папою Інокентієм IV. Початок їх залишається неясним. Посол папи де Пляно-Kapпіні, по дорозі до татар, зустрів 1246 року в Ленчиці у Конрада Мазовецького Василька, а потім гостював у нього в Володимирі. Там він намовляв Василька та руських єпископів, яких скликав князь, до унії. I Василько, i єпископи відмовилися щось на це відповідати i радили відкласти питання до повороту Данила від хана.
60-70-е годы XIX века - начало больших перемен в стране. Это было и время интенсивного старта в попытках решения "рабочего вопроса". Падение крепостничества явилось одним из величайших событий в истории России XIX века. С реформой 1861 г. были связаны коренные изменения в политической и социально-экономической жизни страны. Одним из важнейших ее итогов было образование свободного рынка наемного труда людей, лишенных средств производства и живущих исключительно продажей своей рабочей силы.
Система наемного труда стала основой развития народного хозяйства России. Быстрое развитие капитализма в пореформенный период умножало ряды наемных рабочих, превращало их в класс российского общества. Последнее было неразрывно связано и с промышленной революцией, происходившей в стране в 50-90-е годы XIX века2.
В ходе промышленной революции в России была создана и утвердилась крупная машинная индустрия, и сложился новый социальный тип постоянных рабочих, концентрировавшийся на крупных предприятиях в ведущих промышленных центрах страны (о численности рабочего класса России см. табл. 1). Шло формирование рабочего класса, основу которого составляли постоянные рабочие, лишенные средств производства, разорвавшие связь с землей и собственным хозяйством и весь год трудившиеся на фабриках и заводах.К началу 1860-х годов в обрабатывающей промышленности России большинство рабочих, бывших, как правило, оброчными крестьянами, принимались на фабрики на условиях вольного найма. В горнозаводских производствах также начал применяться вольнонаемный труд. Вместе с тем в российской промышленности был еще широко распространен и принудительный труд. Так, накануне реформы 1861 г. из общего числа всех российских рабочих (800 тыс. человек) треть составляли крепостные. В первые пореформенные; годы сократилась численность рабочих на вотчинных и посессионных мануфактурах за счет ухода их в деревню3.
Объяснение:
