Відповідь:
Сагайда́к або сайда́к — назва повного набору для лучника — лук разом зі шкіряною сумкою або дерев'яним футляром зі стрілами, пізніше просто футляр для стріл, колчан. Були розповсюджені у тюркських народів, монголів, а також на території колишньої Русі до XVII століття.
Слово походить від тюрк. sadaq («сагайдак»), монг. sagadag («лук разом зі стрілами», «сагайдак»). Питомо руське слово тула за походженням пов'язане з «тулити».
Зрідка сагайдаком могли називати й лук[1], чохол для рушниці, музичного інструмента тощо[1].
Від слова сагайдак походять прізвища Сагайдак, Сагайдачний.
Пояснення:
10) 1. Г
2.Б
3.А
4.В
11.Заможні та впливові люди мали потребу у великій кількості дорогого одягу, щоб за його до утверджувати свій соціальний статус. При дворі французького короля Генріха IV (1589—1610) людину не вважали заможною, якщо в неї не було 25—30 туалетів різного фасону, які вона мусила міняти щодня. Аристократи й багатії уважно стежили за модою. У цей час у Європі поступово формуються національні моди: французька, англійська, італійська.
В епоху раннього італійського Відродження переважав розкішний костюм із яскравих і дорогих тканин: парчі, атласу й оксамиту із золотим і срібним шиттям. У XVI—XVII ст. віддавали перевагу більш стриманому костюму темних тонів із камзолом, що облягав тіло, штанами й пуфами, коротким плащем із дуже високим коміром, облямованим невеликим жабо. Значним попитом користувався одяг, що був прикрашений хутром. Часто мода формувалася в королівських дворах. Іспанський король Філіпп IV (1621—1665) установив при дворі суворі вимоги, що забороняли одяг яскравих кольорів. Навіть чужоземці допускалися до монарха лише «одягненими в чорне».
