ответ:1722-1727 рр. - діяльність Першої Малоросійської колегії.
1723 р. - подання Петрові І Коломацьких чолобитних. Ув'язнення наказного гетьмана Павла Полуботка у Петропавловській фортеці.
1727-1734 рр. - гетьманування Данила Апостола.
1734-1750 рр. - діяльність Правління гетьманського уряду.
Який новий порядок обрання полкової старшини передбачав царський указ? Про що це свідчило?
З грамоти царя Петра І до гетьмана І. Скоропадського (1715): «Відомо стало Нам, що в Малій Росії підлеглі тобі полковники на різні полкові уряди сотників обирають і затверджують на свій розсуд, не сповіщаючи тебе, підданого Нашого... Отож Ми, клопочучись про наших підданих з малоросійського народу, наказуємо надалі козацьким полковникам полкову старшину й сотників самим не обирати й не затверджувати. Коли ж у якомусь полку вільним буде місце полкової старшини чи сотника, полковнику належить збирати раду й радитися з полковою старшиною та сотниками; і на тій раді зі згоди всіх вибрати на той уряд людей двох-трьох заслужених і вірних(...), писати про те тобі та їх самих до тебе надсилати. Тобі ж, підданому Нашому, з тих призначених осіб належить вибрати, хто найбільш гідний тогоуряду; хто завжди зберігав до Нас, Великого Государя, непорочну вірність, того одного своїм універсалом од себе на той уряд призначати й на вірність Нашій Царській Величності приводити за звичаєм перед стольником Федором Протасьєвим, що живе при тобі... А якщо з тих, хто призначений на полкову старшину чи в сотники полковниками до цього Нашого указу, хтось схильний до зради, то таких належить замінити, а на їх місце обрати й призначити інших, вірних і гідних того уряду людей оголошеним вище».
1. До яких заходів щодо Гетьманщини вдався царський уряд за гетьманування Івана Скоропадського?
Гетьманування I. Скоропадського за традицією мало розпочатися з підписання статей. Але Петро I відмовився зробити це, пояснивши таке рішення воєнними обставинами. Після Полтавської битви, 17 липня, І. Скоропадський, перебуваючи з козацьким військом у таборі під Решетилівкою, звернувся до царя з 14 пунктами статей. У них він просив підтвердити права й вольності Гетьманщини та вирішити чимало важливих державних справ.
У відповідь Петро І 1709 р. надіслав іменний указ, котрий аж ніяк не нагадував міждержавні договірні статті. У ньому права і вольності підтверджувалися в такому вигляді, який відповідав інтересам Росії. Згодом було обіцяно надати й статті. Щодо інших питань, то цар відповів, що під час походів під командування російських генералів мають переходити не лише прості козаки, а й гетьман. Воєводи сидітимуть в українських містах, у місцеві справи вони не втручатимуться, крім таких «державних», як «зрада» (під «зрадою» розумілися будь-які дії, що суперечили бажанням царя).
Гетьман Іван Скоропадський.
Важливою новиною було призначення царського резидента П. Ізмайлова при гетьманові. Йому надавалося право здійснювати контроль над гетьманом та урядом.
Своєрідним додатком до указу були явні й таємні статті Ізмайлову. Ці статті називали землі Війська Запорізького «Малоросійським краєм», у якому царський резидент спільно з гетьманом мали утримувати все населення, зокрема бунтівників-запорожців, «у тиші й покорі великому государю». Наказувалося «своєвольців викорінювати», не дозволяти їм селитися в одному місці, особливо на Січі. Окрім того, резидент мусив стежити, аби гетьман без дозволу царя не змінював структуру посад у Генеральній канцелярії, не призначав нових полковників, не відбирав і не давав нікому маєтностей.
Объяснение:
«Политическая модернизация» в Европе и Америке началась в первой половине XIX в. На этом этапе эволюционным или революционным путем произошло преобразование прежней политической системы и замена ее новой и началась она с появления первых национальных централизованных государств, и это привело к увеличению количества централизованных государств, установлению конституционного строя, парламентской форме правления, внедрения принципа разделения властей, становления политических партий и движений, всеобщего избирательного права, правового государства, развития демократии и внедрения паритетной демократии.
В то же время необходимо отметить это привело к региональной и глобальной экспансии централизованных буржуазных государств, процесс образования мировых колониальных империй к развитию империализма как высшего, системного такой экспансии, направленного на разделение мира на зависимые территории и зоны влияния.
Тип буржуазного государства окончательно складывается в странах Западной Европы и США на протяжении последней трети XIX в.
Ее особенностями были это наличие парламентской системы, системы буржуазных партий, сильного аппарата государственной власти. А сильная экономика и полная власть, т. е. диктатура правящих верхов промышленности и финансовой буржуазии было основным признаком. Полиция, суд, армия обрели возрастающее значение. Исполнительная власть играла ведущую роль в сравнении с законодательной властью. Ведущей силой стал пролетариат и не только общественного производства, но и технического прогресса. И именно в этот период буржуазия стала реакционным классом, а передовым становится пролетариат.
Таким образом, развивались идеи демократии, свободы, морали. Утверждались институты политической демократии, с её многопартийностью, общими органами, разделением властей. Ключевую роль играли либералы, социал-демократы, консерваторы
Режимы Реставрации политической модернизации просуществовали до 1830 г. и были сметены целой серией революций (в Греции, Испании, Италии, Франции, Бельгии), а в Англии — реформой 1832 г.
Революция 1830 г во Франции изменила положение многих тронов, прежде всего тех монархов, которые противились смене «знака суверенитета», отказываясь видеть его источник в народе. Французская революция 1830 г. оказала самое серьезное влияние на режим Реставрации. Освободительное движение в Греции, входившей в состав Оттоманской империи, завершилось провозглашением независимости с России, вступившей в русско-турецкую войну. В 1820—1823 гг. началось мощное движение в Испании с требованиями принятия конституции, ограничения монархии. Но попытки изменения политического устройства оказались безуспешны. Началось «черное десятилетие», в ходе которого был восстановлен абсолютистский режим, приведший к карлистской войне между представителями либеральных слоев и ультраконсерваторами.
Процесс политической модернизации можно разделить на множество подпроцессов, которые взаимодействовали и на которые оказывали влияния немало факторов в социальной, экономической, военной сферах. Так, например, произошли перемены в технике и технологиях производства, в средствах связи, транспортных коммуникациях. В связи с резким технологическим скачком появились новые формы организации производства, торговли, кредита. Сформировалась новая структура общества. В ведущих странах к середине XIX века в текстильной, металлургической и машиностроительной промышленности машины решительно потеснили ручной труд. Учет всех этих факторов позволяет выявить новые тенденции в развитии истории Европы и Америки в XIX в.
Таким образом, можно сказать, что в процессе политической модернизации реформы и революции чередовались в процессе модернизации общества их соотношения, варьировалось от страны к стране по разным причинам.
Объяснение:
