На машине времени я отправилась в средневековую Германию. Я гуляла по улицам, изучая их. Было много народа. Все суетились, каждый был занят чем-то своим, кроме меня. У них была длинная старинная одежда. Почему-то там сильно воняло, но когда я увидела, что всякий мусор выбрасывают с высоких окон прямо на головы людей, то я поняла в чем дело.
Вот я заглянула на рынок. Все торговали чем-то, кто-то одеждой, кто-то мясом, рыбой, кто-то посудой и т.д. Даже мне предлагали купить свежую рыбу, но я отказалась. Все они о чем-то говорили, но я не разобрала о чем, потому что я не понимала на немецком. Вот я проголодалась и захотела купить булочку. У меня было с собой лишь десять рублей, но у меня их не приняли, потому что они принимали только монетами.
Уже темнело, и я решила вернуться домой. А дома все-таки конечно же лучше, потому что дом родной, а средневековье совсем чужой для нас мир.
вот
Объяснение:
Версальський мирний договір — підписаний у Версалі 28 червня 1919 року державами-переможницями у Першій світовій війні (США, Великою Британією, Французькою республікою, Королівством Італія, Японською імперією, Бельгією тощо) з одного боку, і переможеною Німеччиною — з іншого. З іншими центральними державами, які воювали на стороні Німецької імперії у Першій світовій війні були підписані окремі договори.[1] Хоча перемир'я, підписане 11 листопада 1918 року, фактично закінчило бойові дії, знадобилося шість місяців переговорів на Паризькій мирній конференції щодо укладання мирного договору. Договір був зареєстрований у секретаріаті Ліги Націй 21 жовтня 1919 року, і надрукований в Treaty Series.
З багатьох положень договору, одним з найважливіших і спірних було взяття Німеччиною на себе відповідальність за спричинення війни (поряд з Австрією та Угорщиною, відповідно до Сен-Жерменського мирного договору і Тріанонського договору) і, відповідно до положень статей 231—248 (пізніше названих Положеннями про провину війни, англ. War Guilt clauses), роззброїтися, здійснити істотні територіальні поступки і платити великі репарації країнам, які формували блок держав Антанти. Загальна вартість цих репарацій була оцінена на 132 млрд марок (у 1921 році $31,4 млрд або £6,6 млрд), що приблизно еквівалентно $442 млрд або £284 млрд. 2013 року, сума, яку багато економістів у той час, зокрема, Джон Мейнард Кейнс, вважав надмірною і контрпродуктивною, оскільки Німеччина мусила платити до 1988 року.
К плюсам можно отнести: 1. Предоставление кредитов; 2. Поставки техники; 3. Освоение целены (1954г.); 4. Денежная оплата труда; 5. Пенсии; 6. Введение паспортов.
К минусам: 1. Кукурузная эпопея; 2. Ликвидация МТС; 3. Ограничение подсобных хозяйств и скота; 4. Закрытие "неперспективных" сёл; 5. Отъезд населения в город.
Так же во времена Н. С. Хрущёва были решены проблемы с жильём. То есть, после войны многие жили в подвалах, коммунальных квартирах, в землянках. Под руководством I Секретаря ЦК КПСС были построены многоэтажки. Так называемые, хрущёвки, которые служат и по сей день.