Нерон – римський імператор, правив Римом з 54 до 68 року. Він відрізнявся марнославством, грамотним веденням зовнішньої і внутрішньої політики, деспотизмом. Він став останнім імператором з римської династії Юліїв-Клавдіїв. Луцій Доміцій Агенобарб (Нерон Клавдій Цезар Август Германік) народився 15 грудня 37 року в місті Антіум, Італія, недалеко від Риму. Незабаром батька хлопчика помер і його вихованням зайнялася тітка, давши йому прекрасну освіту. У 49 році римський престол зайняв Калігула, який одружився на матері Нерона – Агрипині і усиновив його. Так юнак став спадкоємцем престолу. Мати одразу ж зайнялася навчанням сина. Вихователем Нерона став Сенека – оратор, мислитель і філософ. Агрипина всіляко намагалася усувати конкурентів сина. Подейкують, що смерть Калігули також справа її рук, так як жінка стала побоюватися того, що чоловік передасть владу своєму рідному синові. Правління Нерона почалося з того дня, як помер Калігула. Нерону було тільки 16. Мати Нерона хотіла правити Римом через свого сина. Вона намагалася вплинути на його політику і отримати владу для себе. Зрештою, Нерон втомився від впливу своєї матері і відмовився слухати її. Агрипина розлютилася і почала змову проти Нерона. У відповідь Нерон вбив свою матір. У 55 році він почав займатися справами держави. У ранні часи Нерона при владі проходила боротьба з корупцією, багато посадових осіб було заарештовано, знизилися податки. Незабаром Нерон ставав тираном. Він стратив тих, хто йшов проти його волі, усував політичних суперників. Нерон почав вести себе як божевільний і вважав себе скоріше художником, ніж імператором. Він витрачав великі суми грошей на екстравагантні вечірки і почав виконувати свої вірші і музику публічно. У 64 році сталася трагедія – горів Рим, і деякі історики вважають, що він сам став ініціатором пожежі, щоб звільнити місце для нового палацу. Тоді в Римі згоріли 10 районів з 14. Нерон же звинуватив в тому що сталося християн, наклав на провінції великий податок. Безліч християн були вбиті. Їх стратили жахливими в тому числі спалювали живцем, розпинали і кидали собакам. Через рік імператор вступив в конфлікт з Сенатом, який, в свою чергу, підготував змову з повалення імператора. Дізнавшись про це Нерон протягом декількох днів схопив всіх змовників. У зовнішній політиці він не досяг особливого успіху. Правитель займався зміцненням кордонів територій, які були завойовані до нього. Єдине в чому він ще відзначився, так це в придушенні повстання королеви британських земель, що увійшли до складу Римської імперії. У 68 р н.е. деякі римські провінції почали повставати проти Нерона. Боячись, що Сенат його покарає, Нерон покінчив життя самогубством за до одного зі своїх помічників.
Объяснение:
Відповідь:
В ходе Первой мировой войны распалась Российская империя, на территории Северо-Западного края которой проживали белорусы. Во время Гражданской войны в России была восстановлена польская государственность в виде II Речи Посполитой. Польское государство приступило к восстановлению границ I Речи Посполитой, захватывая земли Украины, Белоруссии и Литвы, а также проводя активную захватническую политику западнее земель бывшего Царства Польского. После советской-польской войны, согласно Рижскому договору от 18 марта 1921 года, Западная Белоруссия оказалась в составе польского государства и, вместе с Западной Украиной, стала частью его "восточных окраин" (kresy wschodnie). В ходе политики "пацификации" польским властям удалось разгромить национально-освободительное движение белорусов, костяк которого составляли левые партии и организации, часть из которых (например, Компартия Западной Белоруссии - КПЗБ) находились в тесной связи партийными органами БССР. К 1939 году в Западной Белоруссии польские власти ликвидировали последнее учебное заведение на белорусском языке, а до этого покончили с многими легальными изданиями и организациями.
Накануне Второй мировой войны польские власти пытались войти в антисоветский альянс с гитлеровской Германией, отвергая мирные инициативы СССР. Советское правительство, пытаясь отсрочить нападение III Рейха, заключило с германской стороной ряд договоров, аналогичных заключённым Берлином с другими своими внешнеполитическими партнёрами. Одним из таких договоров стал заключённый 23 августа 1939 года Договор о ненападении между Германией и Советским Союзом, более известный как "Пакт Молотова-Риббентропа". Считается, что в соответствии с секретным протоколом к нему "восточные окраины" Польши стали частью «сферы влияния» СССР.
В сентябре 1939 года началась Вторая мировая война и Советский Союз, дождавшись разгрома Германией польских войск и бегства польского правительства, 17 сентября довёл до польского посла Вацлава Гржибовского ноту, в которой проинформировал:
"Советское правительство не может также безразлично относиться к тому, чтобы единокровные украинцы и белорусы, проживающие на территории Польши, брошенные на произвол судьбы, остались беззащитными. Ввиду такой обстановки советское правительство отдало распоряжение Главному командованию Красной армии дать приказ войскам перейти границу и взять под свою защиту жизнь и имущество населения Западной Украины и Западной Белоруссии".
Проинформировав о ноте Польшу и другие страны, 17 сентября Советское правительство отдало приказ РККА перейти польскую границу и занять территории польских "кресов" - Западной Белоруссии и Западной Украины. Данные события известны как Освободительный поход Красной Армии или Польский поход 1939 года. В результате похода уже в сентябре 1939 года Западная Белоруссия была полностью занята Красной Армией и обе части Белоруссии - Восточная (БССР) и Западная (польские "кресы всходние") фактически объединились. В Западной Белоруссии, формально ещё отдельной, стали формироваться Советы и проходить народные собрания, итогом деятельности которых стала подготовка юридического оформления воссоединения.
14 ноября 1939 года Верховный Совет БССР постановил принять Западную Белоруссию в состав БССР. Таким образом территория БССР и её население увеличились почти в два раза.
Административное деление Белоруссии в 1940 году.
4 декабря 1939 года Президиум Верховного Совета СССР издал указ о новом административно-территориальном делении бывшей Западной Белоруссии, территория которой с тех пор была представлена Барановичской, Белостокской, Брестской, Вилейской и Пинской областями. Из них к настоящему времени сохранилась только Брестская область.
По итогом Ялтинской конференции большая часть Западной Белоруссии была закреплена за СССР, в состав Польской Народной Республики была возвращена лишь небольшая часть Белостокского района. В 1991 году БССР была переименована и с тех пор в официальных документах постсоветской республики именуется Республикой Беларусь. Ныне территории бывших Западной Украины и Западной Белоруссии, вошедшие в состав УССР и БССР, являются территориями постсоветских Украины и Белоруссии.
