Непобедимая армада (исп. Armada invencible или «Великая и славнейшая армада», исп. Grande y Felicísima Armada ) — крупный военный флот (130 тяжёлых кораблей), созданный и собранный Испанией в 1586−1588 годы для разгрома английского флота, завоевания Англии во время англо-испанской войны (1587−1604). Поход Армады состоялся в 1588 году под командованием Алонсо Переса де Гусмана, герцога Медины-Сидония.
В результате нескольких кровопролитных боёв, Непобедимая армада была сильно потрёпана англо-голландским флотом из лёгких и манёвренных кораблей, которым командовал лорд Эффингам, в серии стычек, завершившихся Гравелинским сражением. В боях отличились «пираты Елизаветы», среди них самый известный — сэр Фрэнсис Дрейк.
Сражения длились 2 недели. Армада не сумела перегруппироваться и ушла к северу, отказавшись от вторжения, причём английский флот тревожил её на некотором отдалении, идя вдоль восточного побережья Англии. Возвращение в Испанию было трудным: Армада пошла через северную Атлантику, вдоль западного побережья Ирландии. Но сильные штормы нарушили строй флота, и свыше 24 судов были выброшены на берег на северном и западном побережье Ирландии. Около 50 судов не смогли добраться обратно в Испанию. Из 130 боевых единиц испанского флота, домой вернулось только 65 (или 67) кораблей, а 3/4 личного состава погибло.
Криза республіки в І ст. до н.е. Багаторічні загарбницькі війни Риму відривали хліборобів від їхніх господарств. Повертаючись із походу, селяни-легіонери часто виявлялися обплутаними боргами і втрачали свої ділянки. На їхніх колишніх полях працювали раби нових хазяїв. У римському суспільстві назрівало невдоволення. Селяни вимагали перерозподілу землі.
У цей час римляни обрали народним трибуном Тиберія Ґракха зі знатного плебейського роду. У 133 р. до н.е. Тиберій запропонував прийняти земельний закон, за яким громадські землі, незаконно захоплені багатими землевласниками, поверталися бідним. Народ схвалив цей закон і призначив комісію для його впровадження. Нею керував Тиберій, а допомагав йому його молодший брат Гай і Гракх. Але противники Тиберія звинуватили його у спробі захоплення верховної влади і вбили.
Через дев'ять років після загибелі Тиберія молодший Ґракх був обраний народним трибуном. З надзвичайною енергією він продовжив справу брата. Тисячі селян отримали ділянки. Для найбідніших городян Гай домігся продажу за низькими цінами зерна з державних комор.
Багачі зненавиділи Гая. Щоб не допустити обрання молодшого Ґракха народним трибуном на третій термін, сенат усіляко ганьбив його починання.
Програвши у результаті цього вибори, Ґракх і його прихильники спробували захистити свої реформи зброєю. Сенат увів у Рим військові загони. Загинули 3 тис. прихильників Ґракха. Гая, на його прохання, вбив вірний раб.
Через декілька років було скасовано заборону на продаж земельних ділянок. Багачі знову почали скуповувати землю в бідняків. Зубожіння селян Італії продовжувалося.
Після загибелі братів Ґракхів загострилися відносини не тільки між багатими і бідними, але й між знатними і незнатними. Багатий римлянин, що не належав до аристократії, не міг розраховувати на високу посаду в державі.
Одним із таких незнатних, але шанолюбних людей був Гай Марій. Він багато років безуспішно намагався стати консулом. Нарешті римський народ, обурений невдачами полководців-патриціїв, віддав консульську владу 50-річному Марію, який почав здобувати перемогу за перемогою.
Объяснение:
