Всю реформаторскую деятельность Петра I условно можно разделить на три периода (этапа): 1696 — 1721 гг. - Азовская кампания Петра и период Северной войны (1700-1721), включая основание Санкт - Петербурга в 1703 г. и Полтавскую битву в 1709 году, а далее - 1721-1725 гг. - время становления Российской империи; походы на Кавказ и кончина Петра в январе 1725 года.
Особенностями первого этапа были спешка и не всегда продуманный характер, что объяснялось ведением Северной войны. Реформы были нацелены, прежде всего, на сбор средств для ведения войны, сборы проводились насильственным методом и часто не приводили к желаемому результату. Кроме государственных реформ, на первом этапе проводились обширные реформы с целью модернизации уклада жизни. Во втором периоде реформы были более планомерными.
Ряд историков, например, В. О. Ключевский, указывал, что петровские реформы являлись лишь естественным продолжением изменений, протекавших в ходе XVII века. Другие историки (например, Сергей Соловьёв), напротив, подчёркивали революционный характер преобразований Петра.
Духовенство складало окрему суспільну верству. Під польською владою православна Церква втратила своє привілейоване становище. Польська влада контролювала всі вищі церковні посади.З поширенням католицизму роль православного духовенства, як охоронця національних прав, зростає.За правовим становищем селяни поділялися на приватновласницьких (тих, хто проживав на землях магнатів, шляхти, духовенства) і на державних (мешкали на королівських землях).
Приватновласницькі селяни всередині XVI ст. мали різний ступінь залежності і поділялися на три групи:
1) вільні селяни, які мали право переходу від одного власника до іншого;
2) напіввільні, які мали право переходу, але з певними обмеженнями;
3) залежні, які втратили таке право.
Загальна тенденція виражалася в поступовому закріпаченні всього українського селянства.
Після Люблінської унії цей процес посилюється. В селах повністю ліквідується громадське право самоврядування: забороняються сільські віча, усуваються копні суди. Селяни втратили право полювати на звіра, закладати в лісах пасіки, ловити рибу в річках та озерах, рубати ліс. Після волочної реформи 1557 року було проведено перемірювання ґрунтів і зменшено розмір землі, якою міг володіти селянин. Кращі ґрунти пани забирали собі. Селянське господарство обкладалося податками на зерно, худобу, птицю, бджоли. Панщина з 13— 14 днів на рік досягла 2 днів на тиждень.
Міщани другій пол. XVI — першій пол. XVII ст. відбувається подальший розвиток міст України. Вдосконалюються ремісництво, промисли, торгівля і, як наслідок, поглиблюється соціальне розшарування міського населення. Збільшується кількість міст з магдебурзьким правом управління, головним чином, за рахунок зменшення числа королівських міст
