Последствия монголо-татарское ига для русских земель были разрушительны,но "нет худа без добра",несколько положительных моментов тоже были.
Отрицательные последствия:
Разорение городов,уничтожение деревень,сёл.
Огромные человеческие потери,кого не убивали в боях,угоняли в плен.
Упадок земледелия,ремесленничества,духовный и культурный кризис.
Непомерная дань с разорённых земель в ордынскую казну.
Распространение болезней,эпидемия чумы.
Остановка экономического развития стран,возможность повторных набегов и разорений.
Положительные последствия:
Централизация власти на Руси,сплочение против общего врага.
Развитие торговли,укрепление межнациональных связей,появление множества торговых путей.
Обмен ценностями культуры,новыми технологиями,внедрение новшеств.
Усиление безопасности городов,торговых путей,за счёт монголов.
Ассимиляция народов,смешение религий,благодаря языческой веротерпимости монголов.
Развитие управления государством,систематизация и совершенствование управления.
ответ: Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед просвітницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
Объяснение:
