Не знайшовши у Римі великих запасів продовольства, через два дні готи рушили на південь, спустошуючи Кампанію, Луканію і Калабрію. Втративши через шторм захоплений у Реджио флот, вони так і не зуміли перебратися в Сицилію, звідки мали намір дістатися багатої хлібом Північної Африки, й отаборились у Південній Італії, де у місті Козенца через кілька місяців, наприкінці 410-х років Аларіх несподівано помер від хвороби.
Вторгнення вестготів до Італії призвело до падіння земельних податків від однієї п'ятої до однієї дев'ятої від їх вартості до вторгнення в постраждалих провінціях. Аристократична великодушність, місцева підтримка громадських будівель і пам'ятників верхніх класів закінчилася в південно-центральній Італії після захоплення і розкрадання цих регіонів. Це був перший випадок за 800 років, коли місто Рим було захоплено, що зробило Західну Римську імперію більш вразливою і військово слабкою. Це стало шоком для людей обох частин імперії, які розглядали Рим як вічне місто і символічне серце їхньої держави. Східно-римський імператор Феодосій II оголосив три дні жалоби в Константинополі. Св. Ієронім написав у скорботі: «Якщо Рим може загинути, що може бути безпечним?»
Захоплення Рима було кульмінацією багатьох кінцевих проблем, що стоять перед Західною Римською імперією. Внутрішні повстання і узурпації послабили імперію перед зовнішніми вторгненнями. Ці фактори назавжди пошкодили стабільність Римської імперії на заході. Римська армія тим часом ставала все більш варварською і нелояльною по відношенню до Імперії.Ще більше за негативними наслідками захоплення Рима вандалами відбулося у 455 році. Остаточний розпад Західної Римської імперії стався у 476 році, коли німецький вождь Одоакр скинув останнього західноримського імператора, Ромула Августула, і оголосив себе королем Італії.
Объяснение:
Незадовго до руйнування Січі, козацький флот майже всім складом був переведений на Дунай. Османський султан виділив козакам під Задунайську Січ острів святого Юрія з Сулинським і Георгіївським гирлами Дунаю та видав клейноди — булаву, бунчук, печатку та висвячену Константинопольським патріархом корогву. Частина запорожців невдовзі склали основу Полтавського та Херсонського полків.
Організація й швидке зміцнення Задунайської Січі викликало все більші симпатії в українського населення і унеможливлювало участь у війні українців на стороні Росії[джерело?]. Таким чином руйнація Запорізької Січі та утворення непідконтрольної Петербургу Задунайської Січі призвели до того, що південно-західні кордони Російської імперії виявились безборонними. 31 жовтня 1776 року Потьомкін про це доповідав Катерині ІІ.
Спроба утримати козаків від еміграції за Дунай та на Забужжя не дала результатів. Тоді Катерина II 5 травня 1779 року і 27 квітня 1780 року видала маніфести з проханням до козаків повернутися у рідний край, обіцяючи дати кожному з них землю і службу за російськими чинами. Ці заклики також не дали результатів.
Задунайська Січ з перервами та численними переїздами з місця на місце проіснувала до 1828 року.Объяснение:
