1.Кельтів, італіків, латинів, самнітів, найчисельнішим був народ етрусків.
2.За часів Римської республіки в римляна складавсяідеал"доброго громадянина",тобто який мав поважати владу та закони, не брати участі в заколотах і безладді.
3.Вето — заборона, яка накладається головою держави на рішення іншого державного органу.
У Стародавньому Римі — заборона одним з консулів введення в дію рішення іншого консула або заборона трибуном введення в дію рішення сенату.
4.Громадяни Риму – були особами з правами, коли обидва батьки були громадянами Риму, або хоча один з них, як правило, мати, яка отримувала права при одруженні. В іншому випадку громадянство могло бути надане народом, згодом генералами та імператорами. До ІІІ століття до нашої ери плебеї здобули рівні права виборців з патриціями. Однак, значення виборчого права було пов'язане з багатством, оскільки римські збори були організовані за майновим принципом. Цивітас (сivitas) також включав такі права, як jus honoum (право на державну посаду) та jus militiae (право військової служби), хоча ці права також обмежувались за майновим принципом.
Коли Рим розширив свій контроль в Італії, ті, хто проживав у громадах з латинськими правами (статус, який спочатку надавали містам Лаціо) або в муніципалітетах (автономні громади), могли керувати своїми місцевими справами, користуючись більшістю прав римського громадянства, крім права голосу. Також латинські союзники, які переїхали до Риму, назавжди отримали повне громадянство. Союзники, прив'язані до Риму договором, зазвичай не мали права римських громадян, але вони були зобов'язані проходити військову службу та сплачувати податки чи данину, залежно від умов договору.
Починаючи з правління Юлія Цезаря римські права були поширені на провінцій, але не масово; надання римського громадянства солдатам та аристократам провінційного походження пришвидшило темпи романізації в західних провінціях. Значення римського громадянства зменшилося в імперії, оскільки військова служба вже не була обов'язковою, а виборче право було скасовано ліквідацією республіканського уряду. У 212 р. Едиктом Каракалли надав громадянство всім вільним жителям імперії.
Чи був такий розподіл справедливим? З точки зору, що всі люди з народження рівні та вільні, то ні. Є більш достойні люди із бідних верств, ніж багаті та знатні. Однак, з погляду на ті історичні обставини, мати права освіченим та багатим людям обирати/керувати державою та іншими справами перешкоджало від влади бідних, які не сильно розбиралися у процесах та бажали лише матеріальної наживи.
Иконе 1400 лет