Неолитическая революция не имеет конкретной даты, она произошла независимо в различных обществах в период между 9 и 2 тысячелетиями до нашей эры. Тем не менее, новшества, которые появились в обществе после неолитической революции, в каждом из обществ совпадают. Перечислим некоторые из них:
1. Увеличение неравенства. Развилась идея собственности на землю, поэтому земледельцы, умевшие эффективно пользоваться своим участком земли, стремительно богатели, в то время как остальные беднели.
2. Развитие религии как социального института. Общество стало делиться на классы, поэтому стало возможным формирование класса духовенства. Благодаря духовенству развивались календарные системы и письменность.
3. Увеличение потребления. Появилось разделение труда, стало возможным существование людей, профессионально занятых гончарным, ткацким, кузнечным делом. Появились первые предметы роскоши.
4. Рост населения. Относительное материальное благополучие позволило увеличить детскую рождаемость и выживаемость.
5. Развитие культуры. Раньше люди жили общинами по 50-150 человек, и межкультурного обмена практически не происходило. В ходе неолитической революции стали появляться города, люди могли общаться не только с членами своей общины, но и с людьми другой культуры, перенимать чужой опыт и делиться своим.
Га́лицькі боя́ри — панівний у Галицькій землі. Вперше з'являються на політичній сцені невдовзі після утворення Галицького князівства.
1145 року зробили спробу скинути свого князя Володимирка Володаровича, 1170 підпорядкували собі його сина Ярослава Осмомисла, 1189 скинули його внука Володимира Ярославича. Спроба Романа Мстиславича у 1201—1205 роках зламати боярську опозицію не мала успіху. Після смерті князя галицькі бояри вигнали його вдову Анну з синами Данилом і Васильком і наступні 40 років значно впливали на політичну історію в Галицькій землі, садячи на престол покірних їм князів та навіть королів маріонеток. Лише 1245 Данило Галицький зумів остаточно приборкати боярство.
Проте після його смерті боярство підняло голову і сприяло занепаду Галицько-Волинського князівства. І надалі галицькі бояри відігравали головну роль у житті краю. 1340 року вони отруїли останнього князя Юрія II Болеслава, й аж до 1349 (коли Галицьку Русь загарбав польський король Казимир III Великий) Галицька земля була боярською республікою під протекторатом волинського князя Любарта-Дмитра. Політична сила галицьких бояр ґрунтувалася на їхній економічній могутності: вони мали великі земельні володіння, будували для себе замки (наприклад, Вишня), що не поступалися князівським, мали загони озброєних людей.
