У 1908 Крит, скориставшись Молодотурецькою революцією, оголосив енозіс з Грецією.[1]
У 1912, коли Сербія, Чорногорія та Греція пред'явили права на управління територією Албанії, Албанія оголосила незалежність.[2]
Османська імперія, слабшаючи, спробувала спертися на до Німеччини, але це лише втягнуло її в Першу світову війну (1914), що закінчилася поразкою Четверного союзу[3].
5 грудня 1917 підписано Ерзінджанськеперемир'я, що закінчило війну Османської та Російської імперій.[4]
Протягом 1917-1918 союзники займають близькосхідні володіння Османської імперії.
Після Першої світової війни Сирія та Ліванперейшли під контроль Франції, Палестина, Йорданія й Ірак — Великої Британії; на заході Аравійського півострова за підтримки англійців (Лоуренс Аравійський) утворилися незалежні держави: Хіджаз, Неджд, Асір і Ємен. Згодом Хиджаз і Асір увійшли до складу Саудівської Аравії.
30 жовтня 1918 було укладено Мудросське перемир'я, за яким був Севрський мирний договір (10 серпня 1920). Фактично Османська імперія була розділена на частини. 1 листопада 1922 Великі національні збори Туреччини прийняли закон про розділення султанату та халіфату, при цьому султанат скасовувався. Так закінчилася більш ніж 600-річна історія Османської імперії.
Розпад Османської імперії супроводжувався масовою різаниною та депортацією християнського населення (вірмен, греків, ассирійців, курдів), що тривала до 1926.
У 1923 підписаний Лозаннський мирний договір, в якому були встановлені нові кордони Туреччини.[5] 29 жовтня 1923 турки проголосили Турецьку республіку на чолі з президентом Мустафою Кемалем Ататюрком.[5]
Наиболее значимыми событиями были три раздела Речи Посполитой, войны с Турцией 1768-1774 и 1787-1791 годов, успешные отражения агрессии Швеции и Персии (в рамках соглашения «Георгиевский трактат»). Результатом этих мероприятий стало присоединение Крыма, Малороссии, Новороссии, Белоруссии, Очакова и других территорий. На черноморском побережье основано большое количество городов, а в портах – строительство будущего черноморского флота.
Завоевание Крыма, стало ключевым этапом на пути освоения черноморского побережья — именно там были заложены ряд стратегических военных портов сыгравших значительную роль в последующих исторических событиях.
Разделы пришедшей в упадок Речи Посполитой вернули в состав империи ранее утраченные территории будущей Украины и Белоруссии.
Кроме того, государство российское окончательно утвердилось в статусе мировой державы – выступление в качестве посредника при урегулировании «войны за баварское наследство» и заключение различных союзов являются наглядным подтверждением
