Па́вел Дми́триевич Киселёв (8 [19] января 1788—14 ноября 1872)[1] — русский государственный деятель, генерал-адъютант (1823), генерал от инфантерии (1834). Во время русско-турецкой войны 1828—1829 годов — командующий российскими войсками в Дунайских княжествах. В 1829—1834 годах управлял Дунайскими княжествами, находившимися под протекторатом России, под его руководством были приняты первые конституции Молдавии и Валахии — органические регламенты. Последовательный сторонник отмены крепостного права. Первый министр государственных имуществ (1837—1856), реформировавший быт государственных крестьян (1837—1841). После Крымской войны — российский посол во Франции (1856—1862).
ответ:Мазепі була властива дуже рідкісна в людях якість – гармонійний розподіл у його натурі розуму, волі та почуття. Він добре володів цим даром і тому прославився як чарівник, що може піддати своїм чарам будь-кого. З ранньої молодості, користуючись цією якістю свого характеру, Мазепа поклоняється жіноцтву. Будь-яка жінка, котра закохувалась у майбутнього гетьмана, ніколи не мала для себе шляху для відступу перед Мазепою. Навіть високородні графині з варшавського палацу короля, коханцем яких був молодий «Дон Жуан». Нерідко йому за це доводилося і поплатитися, але він завжди вмів «виходити сухим із води».
Мазепа володів ще й даром, «обкрутити навколо свого пальця» будь-кого, бо вмів у розмові перейти на мову будь-якого співбесідника, молодого чи літнього, бідного чи багатого, що було прикметою великої людини. На що вже гоноровиті польські магнати чи пихатої московські бояри, але й ті не витримували чар Мазепи. Навіть відчайдушні запорожці чи статечні турки, а то й французи чи шведи – всі вони підпадали під дивні чари Мазепи, і в своєму житті він, як хитрий політик і дипломат, для досягнення своїх цілей вміло володів своїм даром. Навіть потрапивши в полон до татар, був відпущений ними після його промови до них.
Він умів покорити й притягти до себе вередливого короля Яна Казиміра, суворого Дорошенка чи похмурого отамана Сірка, суперечливого у своїй вдачі царя Петра І і багатьох інших – разом чи поодинці. Навіть козацьку старшину, здеморалізовану епохою Руїни, отруєну духом «московського соболя», Мазепі вдалося покорити собі і знайти в ній своїх однодумців. Бо він умів розгадати людину з першого погляду, як сказали б тепер, «просвітивши її як рентгеном», потім обробити й «обшліфувати» її з усіх боків, а потім уже й перетягти на свій бік. При невдачі свого наміру він не губився, знову приступав до своєї «обробки» доти, доки не домагався успіху.
Всі ці риси, що характеризують сильний характер і високий розум, завжди підкріплювались у ньому силою волі. Навіть в час краху своїх високих намірів при поразці в Полтавській битві, при відступі, гетьман не втрачає сили духу й волі, вміло відходить, рятуючи при цьому ще й шведського короля.
Объяснение:
