Когда человек впервые стал интересоваться жизнью вокруг него и почему происходит именно так, а не по другому. После чего на место любопытства пришел страх неизвестности, поэтому люди и придумали разных богов, чтобы жить было не так страшно. А если говорить про время - думаю почти сразу же, как у предков людей появилась возможность здраво мыслить.
Если речь идет о документе Донского на разделение престола после его смерти, то... Один из видов передачи престола- от отца к сыну. Был более распространен, но если в семье имелось больше двух сыновей( что случалось довольно часто), то оставшимся не доставался престол, и они могли поднять бунт. Второе- от старшего к младшему. Тогда власть передавалась, скажем, так: " От отца к дяде, от дяди к старшему брату, от него к меньшему и т.д" В таком случае, на престол восходила вся семья. Именно из-за разногласий в документе и его понимании начались междоусобицы
Кріпацтво, або кріпосне право (також кріпаччина, панщина, або панське право (від «кріпостей» — купчих документів на землю, відомих на Русі з кінця XV ст у вузькому сенсі — правова система, або система правових норм при феодалізмі, яка встановлювала залежність селянина від феодала й неповну власність другого селянина. Знаходило юридичний вираз у прикріпленні селянина до землі, праві феодала на працю та майно селянина, відчужуванні його як із землею, так і без неї, надзвичайному обмеженні дієздатності (відсутність у селянина права порядкувати нерухомим майном, спадщиною, виступати в суді, права державної присяги тощо). Один з видів рабовласництва.
В широкому сенсі — система суспільно-економічних, політичних та правових відносин у феодальному суспільстві.
Система аграрних відносин, за яких можновладець є власником землі, наданої селянинові у володіння чи безпосереднє користування, і неповним власником виробника на ній. Особиста залежність від феодала, як правило, закріплювалася державною владою. На українських землях кріпацтво існувало з часів Київської Русі. У період польсько-литовської держави (XVI ст.) закріпаченими стали 20 % селян. На Закарпатті утверджується на початку XVI ст. Визвольна війна середини XVII ст. спричинила фактичне зникнення кріпацтва на більшості території України. На Лівобережжі й Слобожанщині відновлюється за указом Катерини ІІ від 3 травня 1783 р. Скасоване в Галичині та Буковині у 1848 р., в «підросійській» Україні та Росії — у 1861 р.
Скасування паспортної системи для селян в СРСР й заборона колгоспникам залишати земельні ділянки фактично поновили прикріплення селян до землі від 1930 і до поч. 1950-х рр. з обов'язковою умовою відробітку «трудоднів».
