Так, я повністю погоджуюся з наведеною характеристикою оскільки, Пилип Орлик був людиною висококультурною, європейцем в повнім розумінні цього слова. Він належав до людей барокової доби, просякнутих глибокою релігійністю. Життя примушувало його до компромісів, але душа залишалася чесною і щирою, здатною до найбільших обмежень і самопосвяти.
Увагу Орлика займали і богословські проблеми. Він був глибоко віруючою людиною, в неділю й на свята ходив до церкви, відвідував і католицькі богослужіння. Цікавився основоположними принципами християнської релігії, вів пошук шляхів об'єднання церков, вільної сполуки православних і католиків. У щоденнику залишилися записи його дискусій із православними священиками й католицьким духовенством.
Орлик являв собою цілком новий тип патріота й інтелігента, який у неймовірно тяжких умовах еміграції не полишав думки про відновлення самостійності української держави. Найактивніший провідник мазепинської ідеї, він присвятив ціле своє життя створенню західноєвропейської коаліції, яка б до визволити Україну.
Вигнанець, гетьман-емігрант, з невеликою групою однодумців — А. Войнаровським (небожем І. Мазепи), полковником Д. Горленком, генеральним писарем І. Максимовичем, генеральним суддею К. Довгополим, генеральними осавулами Г. Герциком та Ф. Мировичем — робив одчайдушні спроби умовити уряди Швеції, Німеччини, Польщі, Франції, Туреччини на спільну боротьбу з царем.
Орлик активно листувався з монархами та іншими високими зверхниками цих держав, порушував українську проблему на різних приватних та офіційних зустрічах. Він намагався скористатися будь-якою можливістю, щоб зацікавити європейські держави вирішенням долі України. Ніхто більше за Пилипа Орлика не зробив у той час, аби українське питання стало часткою загальноєвропейської політики першої половини ХVIII століття.
Объяснение:
В период своего правления Александр провел множество реформ: военную, судебную, университетскую, земскую, городскую и т.д. В целом, эти изменения носили либеральный характер. Они ускорили экономическое развитие страны, освободили частную инициативу. Например, была ограничена цензура, что привело к появлению множества газет и журналов. Также люди получили возможность защищать свои права в суде. Правила выезда за границу были облегчены, что позволило путешествовать и переезжать в другие страны. Благодаря этому общественное движение получило новый импульс. Однако не все были довольны этим: некоторые группы населения полагали, что эти изменения недостаточно либеральны, и слишком медленны. Это движение зародилось в начале 1860-х гг. и стало называться «народническим». У его истоков стояли Н.Г. Чернышевский и А.И. Герцен. Позже среди участников этого движения стали популярными три теории. М.А. Бакунин выступал за анархические идеи, призывая к уничтожению государства; считал, что облегчение положения пролетариата невозможно с парламентаризма и гражданских свобод; главной революционной силой видел крестьянина. Аналогичное мнение насчет крестьянина продвигал и П. Л. Лавров, который призывал распространять идеи социализма в народе. П.Н. Ткачев выступал за капитализм. Он верил, что в России появятся классы рабочих и буржуазии; однако на данном этапе народ не сможет сделать революцию в силу своей отсталости, а вот действовать секретной группой революционеров допустимо. Информация взята с сайта биржи Автор24: https://spravochnick.ru/istoriya_rossii/obschestvenno-politicheskoe_razvitie_rossii_v_1860-1880-h_gg/ .
Взято со страницы: https://spravochnick.ru/istoriya_rossii/obschestvenno-politicheskoe_razvitie_rossii_v_1860-1880-h_gg/
