У цей період церковне життя на теренах України розвивалося під іноземною владою. Негативно впливало на становище православної церкви існуюче в Польському королівстві й Великому князівстві Литовському право патронату, або «право подавання». Польська влада надала православній церкві набагато менше прав порівняно з католицькою. Православне духівництво, на відміну від католицького, мало сплачувати податки.У XVI ст. Європу охопила Реформація — церковно-релігійні й суспільно-політичні течії, спрямовані проти католицької церкви. У XVI ст. із Європи через Польщу на українські землі стали поширюватися реформаційні вчення. Одним із таких учень був кальвінізм. Інша течія протестантизму, лютеранство, на теренах України поширення не набула. У другій половині XVI ст. на Галичині, Волині, Поділлі та Київщині поширилося аріанство — протестантський напрямок, прихильники якого визнавали лише Бога Отця, заперечуючи цим християнське вчення про Святу Трійцю.Боротьба протестантів із католицькою церквою ставала для православних зразком для оновлення власної церковної організації. Вплив реформаційних ідей проявився в діяльності православних братств, які намагалися сприяти виявленню церковногожиття.Відстоюючи національну ідентичність, греко-католицька церква довела, що вона є українською церквою. Що до Української православної церкви, то вона, попри велику кількість прихильників, опинилась поза законом.40.Початок кириличного друкування та його значення для поширення наукових знань.Першою датованою книгою, що була надрукована кирилицею, є "Осмогласник", або "Октоїх", видана в Кракові (1491). Видавцем її був Швайпольт Фіоль. За зразок для виготовлення друкарської кирилиці Фіолю служив кириличний рукописний шрифт. В "Осмогласнику" на першій сторінці була надрукована друга ілюстрація – розп’яття.Наступним видатним друкарем книг кириличними літерами був Георгій (Франциск) Скорина з Полоцька. Першою книгою, яку видав Скорина, був "Псалтир" (1517), потім вийшли 23 біблійні книги. Вперше друкована книга в Україні з’явилася у другій половині XVI ст., а до цього книги були рукописні. Переписування книг — це була дуже копітка, виснажлива робота.. Тому подією величезної культурної ваги стало запровадження книгодрукування в Німеччині у середині XV століття.Початок слов’янського друкування припадає на 1491 рік, коли відомий друкар Фіоль у Кракові надрукував дві книжки — «Часословець» і «Осмогласник». Обидві книги набрані кирилівським шрифтом, який є основою сучасної української та російської азбуки. Батьком українського друкарства вважають Івана Федорова.У 1574 році він друкує „Апостол», який вважається першою українською друкованою книгою в Україні. УЛьвівській друкарні Іван Федоров видає й „Азбуку» — перший слов’янський підручник, надрукований кирилівським шрифтом.Іван Федоров багато зробив для розвитку друкарської справи.
41.українські першодруки Івана федорова.Іван Федоров започаткував форми кириличного друкарського шрифту, які стали зразком для майбутніх друкарів. Іван Федоров вперше у практиці кириличного друкарства впровадив значну кількість орнаментальних кінцівок, друкарські знаки (сигнети), титульні сторінки, оздоблені графійованою рамкою (фортою), виливні складані прикраси». Перша друкована в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові“ - Апостол”.У 1568–1570 рр. І.Федоров та П.Мстиславець працювали в друкарні гетьмана Великого князівства Литовського Ходкевича в Заблудові. Тут вони видали «Євангеліє учительне» (1569). Федоров у 1570 р. надрукував «Псалтир з часословом». Видатним львівським виданням Івана Федоровича був «Буквар» – перший в Україні друкований посібник для навчання письменності.Друкарсько-виробнича діяльність Івана Федоровича мала великий вплив на подальший розвиток українського книгодрукування. Спадкоємцем традицій першодрукаря стала друкарня Львівського братства, що діяла протягом кількох століть.
Предложение об изменении закона. Возник ввиду косности тех политических сил, которые есть сейчас. То есть это просто запросы общества, но во что эти изменения выльются сказать очень сложно. Проблема, которая является главной, это недоверие в справедливости выборов, сложности для большинства людей определить честные ли эти выборы или нет. Ещё большую путаницу и сумятицу вносят СМИ, которые после каждых выборов делятся на два лагеря и запутывают простых не осведомлённых, а порой и наивных людей сложными фразами.Тот же закон о политических партиях, который скоро могут принять объединяет в себе столько противоречий, что куда легче изменить ныне действующий. Ведь, скорее всего все его сначала поддержат, а потом по очереди уже после его принятия будут говорить: «ну мы же говорили, что закон сырой и принимать его нельзя». Спрашивается, а где вы раньше были? В общем, оставить как есть уже нельзя, тем более что менять собрались, только вот изменения эти опят могут оказаться плохими.
Абсолютизм во Франции. Во второй половине XV в. при Людовике XI(1423-1483) в основ-ном завершилась централизация государства. По мере его единения укреплялся абсолютизм, кото-рый усилился после религиозных войн 1562-1594 гг. между католиками и гугенотами. И в том и в другом лагере наиболее активной силой были низшие сословия и мелкое дворянство, а возглавля-ла борьбу феодальная знать, заинтересованная в ограничении королевской власти. Предводители католиков – герцоги Гизы, гугенотов – Антуан Бурбон (1518-1562), принц Луи II Конде (1621-1686), адмирал Г. Колиньи (1519-1572), а также Генрих Наваррский – будущий король Франции Генрих IV (1553-1610). Когда в 1594 г. Генрих IV вступил на престол, он перешел в католичество, военные действия в основном закончились. В 1598 г. был подписан Нантский эдикт, по которому господствующей религией оставался католицизм, но гугенотам предоставлялась свобода вероис-поведания и богослужения в городах (кроме Парижа). С 1302 г. во Франции избирались Генеральные штаты – сословно-представительное учреж-дение, состоящее из депутатов духовенства, дворянства и лиц третьего сословия. Генеральные штаты созывал король, как правило, для получения согласия на сбор налогов. По мере укрепления абсолютизма роль этого учреждения уменьшалась. В 1614 г. при Людовике XIII (1601-1643) Гене-ральные штаты были распущены, так как депутаты от третьего сословия высказались за распро-странение налогов на ранее не облагаемые земли дворянства и духовенства, отмену других приви-легий высших сословий и ограничение административного произвола. В течение дальнейших 175 лет Генеральные штаты не собирались. Абсолютизм во Франции достиг апогея при Людовике XIV (1638-1715), ставшем королем в 1643 г. Его власть была настолько неограниченной, что легенда приписывает ему изречение; «Го-сударство – это я». Расточительство королевского двора, фаворитизм, оплата огромного бюрокра-тического аппарата (самого многочисленного), большие военные расходы1, обязательства по госу-дарственному долгу – все это вынуждало королевскую власть увеличивать налоги, на что подат-ные (непривилегированные) сословия отвечали многочисленными восстаниями (1548, 1624, 1639 и др.).
41.українські першодруки Івана федорова.Іван Федоров започаткував форми кириличного друкарського шрифту, які стали зразком для майбутніх друкарів. Іван Федоров вперше у практиці кириличного друкарства впровадив значну кількість орнаментальних кінцівок, друкарські знаки (сигнети), титульні сторінки, оздоблені графійованою рамкою (фортою), виливні складані прикраси». Перша друкована в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові“ - Апостол”.У 1568–1570 рр. І.Федоров та П.Мстиславець працювали в друкарні гетьмана Великого князівства Литовського Ходкевича в Заблудові. Тут вони видали «Євангеліє учительне» (1569). Федоров у 1570 р. надрукував «Псалтир з часословом». Видатним львівським виданням Івана Федоровича був «Буквар» – перший в Україні друкований посібник для навчання письменності.Друкарсько-виробнича діяльність Івана Федоровича мала великий вплив на подальший розвиток українського книгодрукування. Спадкоємцем традицій першодрукаря стала друкарня Львівського братства, що діяла протягом кількох століть.