Короли Англии и централизация власти
Вильгельм Завоеватель: создал Англию как государство, королевский домен
Иоанн Безземельный: принял Хартию вольностей, предоставившую определенные права мелким рыцарям и горожанам
Генрих III: создал парламент, начал формирование сословно-представительной монархии
Генрих IV: начало феодальной войны Алой и Белой розы
Генрих VII: конец войны Алой и Белой розы, установление централизованной монархии, начало династии Тюдоров
Что такое "безымянные страны", уточните История таких не знает.
Розробки уроків
Підручники
Відео
Атласи
Реферати
Книги
СЕРЕДНІ ВІКИ
Франкська імперія
Імперія Карла Великого
Серед оточення Карла народилась ідея проголосити його імператором на кшталт давніх римлян. У пам'яті багатьох людей ще збереглися спогади про ті часи, коли світ мав одного монарха, який забезпечував мир і злагоду, оберігав християнство. Тепер, коли Карл об'єднав під своєю владою більшість народів Західної Європи, ці мрії були, як ніколи, близькими до здійснення.
Після того, як Карл Великий допоміг римському папі повернути владу, перемігши римську знать, папа Лев III запросив монарха в Рим. Під час урочистого різдвяного молебню 25 грудня 800р. він увінчав короля імператорською короною та оголосив його римським імператором. У 812 р. імператором Заходу Карла визнала і Візантія.
Проте нова імперія суттєво відрізнялася від старої — Римської. Постійної столиці у Карла Великого не було. Він мандрував усією країною, зупиняючись у численних маєтках, найчастіше в Ахені. Держава поділялася на окремі округи — графства. Призначені королем графи збирали податки, вели судочинство, очолювали місцеве ополчення. Для перевірки їхньої діяльності існували спеціальні королівські ревізори з близького оточення Карла. Карл, як і раніше, збирав щороку всіх вільних франків, але не в березні, як за Меровінгів, а в травні (коли було вдосталь кормів для коней), тому й називалися ці зібрання «травневими полями». У них брали участь лише рицарі й духівництво. Король вислуховував їхні повідомлення про справи на місцях і віддавав накази або збірники постанов — капітулярії.
Для характеристики я возьму Кузьму Минина, как одного из руководителей Второго народного ополчения 1612 года.
Сейчас Кузьма Минин известен как национальный герой России, потому что в свое время он боролся против интервенции.
Но когда-то он был сыном солеварщика. Есть версии о том, что Минин был татарской национальности. Но так или иначе, он участвовал в ополчении, и под его руководством ополчению удалось ликвидировать интервенцию.
До ополчения он открывал лавку в Нижнем Новгороде, где жил и успешно продавал мясо.
Известно, что Минин участвовал и в первом ополчении против Лжедмитрия 2. Минин выступал против тушинцев, хотел очистить окрестности города от них. Там он получил некоторый опыт, который пригодился ему в рамках второго ополчения.
Кузьма Минин прославился в 1611 году, после того, как грамота патриарха Гермогена, где он был в качестве земского старосты.
Затем он много участвовал в собраниях Нижнего Новгорода, пытался решить вопросы о том, как улучшить жизнь, вместе с остальным населением он строил планы. В результате чего было принято решение о собрании второго ополчения.
Минин не был руководителем, он отвечал только за хозяйственную сторону, отвечал за имущество, определял части имущества, которые шли на ополчение, а вот уже Пожарский был руководителем.