Герой однієї з найвідоміших комедій Мольєра "Міщанин-шляхтич" — такий собі пан Журден. Нажив він собі грошенят, а от роду був ну зовсім не аристократичного. А так хотілося панові Журдену стати одним із них — тобто дворянином. Це бажання настільки заволоділо його думками і всім його єством, що він став виглядати наївно, часом кумедно, а часом і зовсім по-дурному.
Мольєр часто зустрічався у житті з такими міщанами-шляхтичами, засліпленими бажанням "стрибнути вище голови". Про це свідчать афоризми видатного драматурга. Скажімо, такий: "Доброчесність — це перша ознака шляхетності, іменам я надаю набагато менше значення, ніж вчинкам".
Для того, щоб трохи зрівнятися зі шляхтичами, пан Журден винайняв для себе вчителів музики, танців, фехтування. Вони швидко зрозуміли недолугість свого учня і почали грати на його почуттях. Розмовляючи між собою, вчителі музики і танців визнають, що пан Журден вдає із себе галантного шляхтича, а сам анічогісінько не тямить у мистецтві, проте добре платить, і це найголовніше. Це, може, і добре, що пан Журден людина темна і аплодує кожній нісенітниці, бо за його гроші можна пробачити Журдену всяку дурість. Учитель музики наголошує на тому, що пан прославить їхній хист серед вельможного товариства: "...він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього".
Можна було б привітати бажання пана Журдена вивчати не лише мистецтво, а й науки, зокрема філософію, якби всі його зусилля не були спрямовані лише на те, щоб виглядати шляхетним в очах інших. До того ж через складність він відкинув логіку і процеси мислення, віддавши перевагу орфографії. Адже це заняття не вимагало ніяких розумових зусиль. Задоволений уроком, пан Журден звернувся до вчителя з проханням до написати ніжну записочку до однієї шляхетної дами. Вчитель погодився. Він тільки запитав, прозою чи віршем хоче написати пан. Журден був спантеличений. Вчителеві довелося пояснити значення слів "проза" і "вірш". Здивований Журден не втримався від репліки: "Далебі, понад сорок років розмовляю я прозою, а мені це ніколи й на думку не спадало".
Объяснение:
не нужно
На картинке слева - французский король Людовик XIV, - это, естественно, абсолютная монархия.
На картинке справа - открытие Генеральных штатов в 1789 году.
Изначально Генеральные штаты являлись органом сословно-представительской монархии (это период феодальной монархии), созывались до 1614 года и в них входили представители всех трёх сословий - духовенство, дворянство и, собственно, 3-е (податное) сословие (позднее превратившееся в буржуазию).
В период с 1614 по 1789 год Генеральные штаты не созывались. Так что события 1789 года можно считать этакой попыткой перейти от абсолютной монархии к монархии конституционной (сословно-представительской монархией это уже трудно назвать хотя бы уже потому, что, как уже отмечалось, она характерна для периода феодализма.
Впрочем, надо признать, что работа Генеральных Штатов 1789 года не заладилась, что стало причиной последующей Революции.
Страны Западной Европы всегда играли заметную роль в мировой политике и экономике. В первую очередь это относится к Англии, Германии, Франции, России. В 1900 г. соотношение сил в мировом промышленном производстве было следующим - на долю Англии приходилось 18,5%, Франции - 6,8, Германии - 13,2, США - 23,6%. На Европу в целом приходилось 62,0% всего промышленного производства мира.ъ