Объяснение:
В політиці Франції відбуваються в межах напівпрезидентської системи визначається французької конституції від французької П'ятої республіки. Нація оголошує себе «неподільною, світською, демократичноюі соціальною Республіки».[1] Конституція передбачає поділ влади проголошеної у Франції «прихильність правам людини і принципам національного суверенітету, які визначені декларацією 1789 року.»
Політична система Франції складається з виконавчої влади, законодавчої гілки влади та судової гілки влади. Виконавча влада здійснюється Президентом Республіки та Урядом. Уряд складається з прем'єр-міністра та міністрів. Прем'єр-міністр призначається Президентом і несе відповідальність перед парламентом. Уряд, у тому числі і прем'єр-міністр, може бути скинутий Національною асамблеєю, нижньою палатою парламенту, шляхом «подання скарг»; це гарантує, що Прем'єр-міністр завжди підтримується більшістю нижньої палати.
Парламент складається з національних зборів і Сенату. Вона проходить статути і голосувань по бюджету; він контролює дії виконавчої влади через офіційний допит на підлозі палат парламенту і створення комісій з розслідування. Конституційність постанови перевіряється в Конституційний рада, члени якого призначаються Президентом Республіки, головою національних зборів і головою Сенату. Колишні президенти Республіки є також членами Ради.
Незалежна судова система базується на цивільному праві, система, яка розвинулася з наполеонівських кодексів. Вона розділяється на судову гілку влади (з питань цивільного права і кримінального права) і адміністративних органів (щодо оскарження рішень виконавчих органів), кожен власний і незалежним Верховний апеляційний суд: в суд касаційної інстанції для судових суди та Державна рада в адміністративних судах.[2] Уряд Франції включає в себе різні органи, які перевіряють зловживання владою і незалежними агентствами.
Франція-це унітарна держава. Однак, її адміністративно-територіальні одиниці,регіони, департаменти і комуни—мають різні правові функції, і національне уряд забороняється втручаючись в їх нормальній роботі.
Франція була одним із засновників Європейського об'єднання вугілля і сталі, пізніше Європейського Союзу.Франція передала частину свого суверенітету в європейських інститутах, як це передбачено Конституцією. Французький уряд, таким чином, повинен дотримуватися європейських договорів, директив та регламентів.
Доаналітичним підрозділом журналу Economist, склав рейтинг Франції як «неповноцінна демократія» у 2016 році.
Памятник Минину и Пожарскому на Красной площади - один из наиболее известных памятников Москвы, установленный перед собором Василия Блаженного. Открытый в далёком 1818 году, он стал первым скульптурным памятником в городе, а в наши дни превратился в один из узнаваемых символов столицы и обязательную к посещению туристами достопримечательность.
Монумент посвящён русским национальным героям, руководителям Второго народного ополчения - нижегородскому земскому старосте Кузьме Минину и князю Дмитрию Пожарскому, а также изгнанию польско-литовских интервентов из Москвы в 1612 году и окончанию Смутного времени.
Автор памятника: скульптор Иван Мартос.
Скульптура художественно изображает момент формирования ополчения: Минин (слева), призывая Пожарского (справа) возглавить добровольцев, левой рукой передаёт ему меч, а правой указывает на захваченную врагами Москву. Пожарский сидит на прямоугольной тумбе, опираясь на круглый щит с изображением Нерукотворного, позади него стоит массивный княжеский шлем. Поза князя неустойчива и слегка неловка: приподнимаясь, он вытягивает вперёд одну ногу - это напоминает о том, что в момент формирования ополчения он ещё не оправился от ран и находился в Новгороде на лечении. Мужчины одеты в хитоны с добавлением русского узора, их торсы мощны, а лица выражают уверенность.
Центральным звеном в композиции является меч: непримечательный на первый взгляд, в действительности он хорошо проработан и украшен растительным орнаментом, а на рукояти изображены ромашки.
Массивный пьедестал памятника выполнен из красного финляндского гранита и украшен горельефами. Горельеф на лицевой стороне постамента изображает мужчин и женщин, подносящих пожертвования на алтарь Отечества: спины мужчин гнутся под тяжестью подношений, а женщины, преклонив колено, жертвуют свои украшения. Одежды людей напоминают античные хитоны, но на головах женщин - кокошники; позади женских фигур - отец, отдающий двух сыновей в ополчение. Горельеф на тыльной стороне постамента изображает батальную сцену и посвящён победе ополчения во главе с Пожарским: в левой части размещены бегущие из Москвы поляки, в правой - Пожарский на коне, топчущий неприятеля, и храбрые русские воины позади него.
Над лицевым горельефом на постаменте золотыми буквами написано посвящение: "Гражданину Минину и князю Пожарскому благодарная Россия. Лета 1818".
Общая высота памятника составляет около 8,6 метра.
Объяснение: