К весне 1865 Грант располагал армией 115 тыс человек. У Ли(главнокомандующего армии Юга) оставалось лишь 54 тыс. 9 апреля 1865 отступавшие южане сдались Гранту у Аппоматтокса. Далее были маленькие сражения, но они уже не имели смысла тк Конфедерация на тот момент уже прекратила свое существование
Еще в IV тысячелетии до н. э. в южной части Двуречья, между Тигром и Евфратом, начало развиваться земледелие, связанное с проведением ирригационных работ. Первые города‑государства стали возникать здесь в конце IV‑начале III тысячелетия до н. э. на месте постоянных поселений земледельцев, разросшихся общин или группы общин, в центре которых были храмовые комплексы, посвященные тому или иному божеству. Во второй трети III тысячелетия до н. э. в городах‑протогосударствах Урук, Киш, Ур, Лагаш население достигало нескольких тысяч человек. К концу III тысячелетия до н. э. населявшие Двуречье различные племенные группы окончательно слились, но сохранились названия основных его частей – Шумера на юге и Аккада на севере.Первым центром шумерской цивилизации был Урук. Самым древним из городов аккадян‑семитов был Аккад. Крупнейшим и важнейшим по своему политическому влиянию в регионе стало с конца XIX в. до н. э. Древневавилонское царство, трехсотлетнее существование которого (1894–1595 гг. до н. э.) составило особую эпоху в истории Двуречья.Вавилон, достигший своего социально‑экономического и политического расцвета при царе Хаммурапи (1792–1750 гг. до н. э.), объединивший на новых административно‑территориальных организационных основах (путем создания административных областей и округов, управляемых царскими сановниками) огромные территории от Персидского залива до Сирии, предстает в качестве государства‑империи, идеологической базой которого стал культ единого бога, «царя над богами» – Мардука.
Мені доводилося бувати в Києві у якості туриста багато разів, і кожний раз, відвідуючи столицю нашої країни, я не втомлююсь насолоджуватись прекрасною архітектурою цього величного міста з досить захоплюючою біографією. В Києві багато унікальних храмів, які приваблюють своєю пишністю та неповторними рисами, але з першого погляду запала в мою душу головна церква землі Руської часів Ярослава Мудрого, що була присвячена ним Софії, якій поклонялися стародавні Візантійці. Я достатньо цікавився історією нашої столиці, тому мені відомо багато історичних фактів, пов’язаних з розвитком Києва. Вивчаючи історію, я дізнався, що князь Ярослав довго та вдало правив Руською землею, тому його і прозвали Мудрим. Під цим ім’ям ще за життя він став відомий серед своїх підданих та в інших землях. Стараннями Ярослава Мудрого столиця Київської Русі стала не гірше Константинополя. При вході до міста князь збудував три кам’яні брили, найкрасивіша з яких отримала назву «Золоті ворота». Така назва з’явилася тому, що брила була вкрита позолоченою міддю. Дехто з сучасників князя натякав йому на марнотратство, мов, навіщо ця позолота, навіщо така розбудова? І навіщо таку велику церкву поставлено на пагорбі, звідки її було видно забагато миль до міста? Але мудрий князь Ярослав був вдалим правителем и прекрасно розумів, яке враження справляють на гостей столиці Золоті ворота. Він знав що робив, тому що ці ворота були лицем міста. Тому ж усі – і співвітчизники, і іноземці, і друзі, і вороги – нехай одразу бачать, який багатий, могутній та красивий наш Київ! Під час свого правління Ярослав Мудрий звів багато нових храмів, серед яких Георгіївський, що отримав свою назву в честь самого князя, бо його християнське ім’я було Георгій, та Іринівский – на честь дружини Ярослава, шведської принцеси Інгігерди, яку охрестили Іриною. А головну церкву столиці Русі Київської та всій землі руської, яка, незважаючи на історичні та природні катаклізми, дійшла до наших часів і дуже вразила мене своєю величністю та архітектурою, він назвав Софією. Собор було закладено на місці, яке і понині має велике історичне значення для нашого народу, бо на цій землі відбулася переможна битва киян з печенігами. Собору було відведене найвище в місті місце, тому перед мандрівником, незалежно від того, через яку б браму він не заходив до Києва, відкривався захоплюючий вид на багаття куполів Софійського собору. Софія Київська мала не тільки величний, а й живописний вид і гармонічно розросталася у висоту, с першого погляду вражаючи тих, хто бачив цей храм у перший раз. Стіни собору вже в той час, як і нині, біли вибілені, а цегла, з якої будувався храм, змішувались с рожевим каменем, що утворювало чудовий орнамент та прикрашало стіни Софії. Мозаїки Софії Київської на початку існування собору займали досить велику площу – майже шістсот сорок квадратних метрів. На превеликий жаль до нашого часу збереглося лише двісті шістдесят метрів цього унікального виду живопису, але й те що залишилось, вражає кожного з нас своєю красотою. На сьогоднішній день мозаїки Софійського собору є найбільшою пам’яткою монументального мозаїчного живопису, що збереглася до нашого часу у своїй первісній красі. А ось фрески храму збереглися набагато гірше ніж мозаїки, і по причині багаторазових реставрацій багатьом з них було задано непоправної шкоди. Майстерність сюжетів мозаїк та фресок вражає мене кожен раз, коли я маю можливість помилуватися цим шедевром зодчества та архітектури, який підкреслює витонченість біблейських сюжетів і складається в єдиний гармонічний ансамбль. Якщо зупинитись хоча б на хвилинку та замислитися над красотою Софії Київської, внутрішнє живописне вбрання цього собору та його зовнішні лінії навіюють мені думки влади земної і небесної, її непорушність та велич.
