Эта святая битва русских против Золотой орды, войдёт в историю. Дмитрий Донской правитель на данный момент Руси, который бросил вызов Золотой орде. Перед боем он заручился поддержкой русской православной церкви, Сергей Радонежский благословил Донского на святой бой с ратью. А также дал в двух сильных монахов Пересвета и Кочубея. Когда Золотая орда подошла к встрече, то русские предложили им начать бой по старинке, сначала битва самых сильных воинов. И это была битва Пересвета и Челубея. В конце-концов они пронзили друг друга копьями.
Что, тоже не знаешь? Это Алёна Кряженко. Хлопоманські настрої певної частини студентства дедалі більше загострювали національне питання. На середину ХІХ ст. молодь, яка вступала до Київського університету, переважно була вихована польскою культурою. Ця ж культура панувала серед них протягом всього навчання. Кость Михальчук у своїх спогадах зауважував, що перехід правобережної польсько-культурної молоді «в українство» був надзвичайно драматичним і навіть героїчним кроком. Такий перехід відбувався значно із більшими випробовуннями для сумління, аніж виявлення українофільства лівобережцями. Адже «треба врахувати ту політичну репутацію і той незаперечний моральний авторитет, яким послуговувалася польська справа у Європі, а водночас і той легендарний ореол, яким наділявся в очах цивілізованого світу польський народ і його інтелігенція». Тож можна собі уявити, писав К. Михальчук, наскільки неймовірно важко було тим людям, що зважилися на відступ від такого бездоганного авторитету, як не просто було «виправдатися не лише перед цим суспільством, але й перед самими собою, перед власним сумлінням і честю, тим більше, що ці люди, виховані в польському середовищі, органічно поріднені з ним та його культурою, жили її життям та інтересами…»
