Объяснение:
У березні та серпні 1939 року до Війська Польского мобілізували від 100 до 150 тисяч українців. Переважно з Галичини та Волині. Українські солдати становили другу за чисельністю національну групу у польській армії. Їх записували до піхоти та кавалерії. В піхотній дивізії ім. Тадеуша Костюшка 20% становили українці. Тисячі українців під польським прапором воювали проти фашизму аж до переможного завершення війни.
На польській службі перебували і кілька десятків ветеранів українських армій 1917–1920 рр. Зокрема Павло Шандрук, був у чині підполковника Війська Польського. У вересні 1939 року він виведенням з оточення 29-ї піхотної бригади. За це його відзначили орденом Virtuti Militari – найвищою військовою нагородою у Польщі.
Восени 1939 року в боях за Польщу загинуло майже 8 тисяч польських солдатів української національності. Офіцерів-українців Війська Польського, які опинилися в радянській неволі, не оминула трагічна доля їхніх польських побратимів. Зокрема, деяких з них розстріляли в сумнозвісній російській Катині.
Після поразки Варшави українці воювали у польських частинах і під радянським, і британським командуванням. В більшості це були українці, звільнені з ГУЛАГу, колишні полонені та добровольці з Аргентини. Про відвагу українських солдатів, які діяли у складі Війська Польського, написано у багатьох документах, зокрема і в численних журналістських матеріалах чи навіть у художній літературі. Зокрема, один із найвідоміших польських публіцистів Мельхіор Ваньковіч у своєму епічному репортажі "Битва за Монте-Касіно" відзначив волинянина Івана Савчука, який брав участь у знаменитій битві при Монте-Касіно.
Про участь українців у Війську Польському під час Другої світової війни згадується у матеріалах не лише польських чи українських архівів, а і США, Великої Британії та інших країн світу. Загалом же, про роль українських солдатів у героїчних сторінках польського минулого знають передусім фахівці-історики, і цю тему необхідно значно більше висвітлювати і в українському суспільстві.
Происхождение
Есть две основные версии их происхождения. Первую версию в XIX в. выдвинул русский историк-востоковед В. В. Григорьев, в которой отождествил уйсунов с народом усунь, пришедших на территорию современного Казахстана из степей Восточной Азии во II в. до н. э.
Вторую версию выдвинул выдающийся казахский ученый XIX в. Ч. Ч. Валиханов. Он связывал приход уйсунов на территорию Казахстана с монгольской экспансией XIII в., а происхождение — с монгольским племеним ушин (хушин). Б. Б. Ирмуханов в уйсунах видел потомков дарлекин-монгольского племени ушин. Монгольскую версию происхождения уйсунов также поддерживает Ж. М. Сабитов
Взаимоотношения
Их «соседями» были кангюяи и гунны – с ними они воевали. Причиной войн, чаще всего, были пастбища
Союзнические отношения с другими государствами усуни устанавливали посредством заключения брачных союзов. Ради достижения этой цели китайский император Усуней выдал замуж за кунбия одну из принцесс. Правитель гуннов тоже отдал кунбию в жены свою дочь.
Однако, Китай не всегда был другом: в 108 году до нашей эры Китай предпринимал попытки получить поддержку усуней и обратить ее против правителей самих же усуней и даже отправлял к усуням посольство. А в результате междоусобной войны усуни были и вовсе покорены Китаем, это происходило в период с 51 по 3 годы до нашей эры.
Общественное устройство
Общество состояло из богатых людей, дружинников, жрецов и рядовых скотоводов и земледельцев; Существовала частная собственность на скот и на землю. Богатые вожди пользовались лучшими пастбищами
А)
Б)
Е)
Д)
На счёт пятого и четвертого я немного запутался ,но загуглил