Неолитическая революция не имеет конкретной даты, она произошла независимо в различных обществах в период между 9 и 2 тысячелетиями до нашей эры. Тем не менее, новшества, которые появились в обществе после неолитической революции, в каждом из обществ совпадают. Перечислим некоторые из них:
1. Увеличение неравенства. Развилась идея собственности на землю, поэтому земледельцы, умевшие эффективно пользоваться своим участком земли, стремительно богатели, в то время как остальные беднели.
2. Развитие религии как социального института. Общество стало делиться на классы, поэтому стало возможным формирование класса духовенства. Благодаря духовенству развивались календарные системы и письменность.
3. Увеличение потребления. Появилось разделение труда, стало возможным существование людей, профессионально занятых гончарным, ткацким, кузнечным делом. Появились первые предметы роскоши.
4. Рост населения. Относительное материальное благополучие позволило увеличить детскую рождаемость и выживаемость.
5. Развитие культуры. Раньше люди жили общинами по 50-150 человек, и межкультурного обмена практически не происходило. В ходе неолитической революции стали появляться города, люди могли общаться не только с членами своей общины, но и с людьми другой культуры, перенимать чужой опыт и делиться своим.
У грецькій ментальності гомерівського періоду чоловічий і жіночий світи були строго розведені, причому чоловічий світ займав значно вище місце, що пов’язувалось з естетичними та етичними канонами, які раніше діяли на рівні міфології, а потім були розвинуті в літературі й філософії докласичного і класичного періоду.
Жінка, не маючи громадянських прав, і в домі займала досить скромне місце. Вона зазвичай не мала права бути присутньою на сімейній трапезі (особливо якщо в домі були гості), проводячи час у спеціально відведеній їй частині будинку – гінекеї. З дому, одружена жінка, могла виходити лише у супроводі рабинь, євнухів, прикривши обличчя і голову плащем.Становище одруженої еллінки було об’єктивно підпорядкованим, а коло дозволених їй інтересів обмежувалось стінами дому (навіть не всього, а гінекеї – жіночої його частини). Їй категорично заборонялось відвідувати театральні вистави та інші громадські акції. Закони і звичаї жорстко регламентували поведінку одружених афінських жінок, практично позбавляючи їх елементарних можливостей компенсації дефіциту чоловічої ласки.
Основне завдання своєї реформи Солон вбачав у реалізації принципів “подвійної моралі”, яка дозволяла чоловікові й дошлюбні, і позашлюбні сек. контакти, а жінці – категорично забороняла.
Афінський закон про перелюбство містив наступне: “Якщо чоловік заставав дружину свою з коханцем, то він не міг більше з нею жити під страхом безчестя”.
Сек. свобода грецьких чоловіків була безмежна. Закон дозволяв чоловікові все: конкубінат, куртизанок і навіть публічні будинки, але вимагав від нього шани до дружини, поваги її домашніх і подружніх чеснот, які ставилися їй в обов’язок. Не рекомендувалось приводити в дім куртизанок: це вважалось дурним тоном. Розлучення для чоловіка було вільним. Він міг у будь-який час відіслати дружину зі свого дому. В цьому випадку він зобов’язаний був повернути їй посаг, якщо лише розлучення не було викликане зрадою дружини. У грецькому суспільстві воно було можливим через безпліддя дружини, невірність або з інших мотивів. Якщо ініціатива розлучення належала жінці, їй необхідно було звернутися до посадових осіб. В особливих випадках, справи про розлучення, розглядались у суді. Але і в цьому випадку чоловік мав більше прав, ніж жінка.
Объяснение:
Не особо много смогла сказать про права мужчин, но по-моему суть понятна
Первое время удачная политика пр отношению к Золотой Орде
Средства для накопления богатства.
2.Борьба Москвы и Твери началась в княжение Юрия Даниловича в Великом княжестве Московском начало 14 и закончилась с лишением независимости Твери в конце 15 века.