Московское княжество, выдвигается позже других русских княжеств. О князьях в Москве встречаются упоминания в XII и начале XIII вв.: может быть уже при Юрии Долгоруком здесь сидел один из его сыновей, Ростислав. Потом встречаем московским князем сына Всеволода III, Владимира, и позже другого Владимира, сына Юрия II, плененного татарами в 1237. Следующий удельный князь Михаил Ярославич Хоробрит, даже захватил великокняжеский Владимирский стол, но вскоре погиб в битве с литовцами 1248.
Его место занял в Московском княжестве самый младший сын Александра
Невского- Даниил, правивший до 1303 и явившийся родоначальником династии московских князей. При нем Московское княжество вышло из первоначальных пределов среднего течения р. Москвы и захватило прилегающую территорию до устья реки при впадении в Оку: в войне с Рязанью Даниил разбил князя Константина Романовича и присоединил к своим владениям г. Коломну (1301).
Около того же времени племянник Даниила Иван Дмитриевич умер и отказал по духовному завещанию московскому князю Переяславль-Залесский (1302).
Людське стадо — в радянській історичній науці, а слідом за нею традиційно почасти й досі в історичній науці пострадянських країн, умовна назва людських суспільств, в яких жили первісні люди з моменту виділення людини із світу тварин й до формування родових общин.
Родова община — історично перша форма громадської організації людей, де люди пов'язані кровною спорідненістю, у деяких випадках можливою спорідненістю, а в деяких випадках допускалася і штучна спорідненість.
Плем'я — тип спільноти людей, що об'єднані спільним походженням, мовою, вірою і звичаями, історичний тип етнічної спільноти, стадія еволюції Етносу, що ґрунтується на родових взаєминах та суспільному поділі праці, які визначають розрізненість племен за територією, мовою, культурою, організацією життєдіяльності.
Держава — це політична форма організації правління, що характеризується суверенною владою, політичним та публічним характером, реалізацією своїх повноважень на певній території через систему спеціально створених органів та організацій, за до яких здійснюється політичне, економічне та ідеологічне управління.
Фараон — титул монарха в Стародавньому Єгипті, сучасне найменування правителів Стародавнього Єгипту.
Жерці — особи, що здійснювали богослужіння, жертвоприношення в язичницьких релігіях; у наших предків спеціальної касти жерців, судячи з усього, не було; жертви приносив кожен за себе або старший у родині, батько, який був і виконавцем різних обрядів; громадські жертви приносив князь або його боярин.
