1.
В 1243 году Батый создал на захваченных землях огромное государство - Золотую Орду, чьи владения простирались от Иртыша до Дуная. Своей столицей завоеватель сделал город Сарай-Бату в низовьях Волги, близ современного города Астрахани.
2. На это повлияла политическая раздробленность Киевской Руси. Государство было разделено на несколько отдельных государств, которые слабо сотрудничали между собой. Поэтому, нашествие Батыя застало Русь врасплох, и отдельные несогласованные области Руси не смогли отразить это нашествие.
3. Иван Калита собирался сделать Русь сильной к борьбе за свободу, за счёт объединения всех русских княжеств, таким образом государство было сильным и независимым!
абсолютизм спочатку сприяв розвиткові ремесла та торгівлі, але згодом став гальмом розвитку продуктивних сил. абсолютизм характеризується утвореннямбюрократичного централізованого апарату, введенням постійних податків і постійної найманої армії. буржуазія, яка виросла у значну силу, революційним шляхом знищила абсолютизм (в ії в xvii столітті, у франції у xviii столітті). у росії абсолютизм був знищенийлютневою революцією 1917 року.
протягом історії європи, божественне право королів як основа абсолютної монархії обґрунтовувалося теологічно. багато європейських монархів, таких як російські, заявили про верховну самодержавну владу по божественному праву, та про неможливість їх підданих мати будь які права для обмеження влади монарха.
джеймс vi шотландський (пізніше джеймс i ійський) і його син карл i з шотландії та ії намагалися імпортувати цей принцип. спроба карла і запровадити єпископський спосіб правління з церквою шотландії призвела до ковенантського повстання і єпископських війн. спроби карла і встановити абсолютистський уряд за європейським зразком, були головною причиною громадянської війни в ії, незважаючи на те, що він прийняв це правило на 11 років: починаючи з 1629 року, після розпуску парламенту на деякий час.
існує велика кількість різних думок істориків щодо обсягу абсолютної влади серед європейських монархій. деякі з них, такі, як перрі андерсон, стверджують, що досить багато монархій досягли рівня абсолютистского контролю над своїми державами, у той час як історики, такі як роджер меттам, оспорювали саму ідею абсолютизму[9]. у цілому, історики, які не згодні з терміном абсолютизм, стверджують що більшість монархів, позначені як прихильники абсолютизму, виявили не більше влади над своїми підданими, ніж будь-які інші неабсолютистські правителі, і ці історики, як правило, підкреслюють відмінності між абсолютистською пишномовністю монархів і реаліями ефективного використання влади цими абсолютними монархами.