Як уже зазначалося, напередодні світової війни США дотримувалися нейтралітету. На практиці ж вони активно підтримували країни Антанти.
Для дедалі міцніючих американських монополій світова війна стала "золотою жилою". Уже в жовтні 1914 р. їм було дозволено продавати воюючим країнам будь-які товари, включаючи озброєння. Протягом трьох років США нарощували військово-економічний потенціал, готуючи тим самим країну до вступу у війну в той час, коли обидві воюючі коаліції будуть виснажені, внаслідок чого США зможуть відіграти престижну роль світового арбітра та здійснити свої, розраховані на дальшу перспективу, плани.
Країни Антанти почали масові закупівлі американської сировини для військової промисловості, продовольства й озброєння, що сприяло піднесенню економіки США. Прибутки монополій зросли в кілька разів. Через нейтральні країни США не гребували й торгівлею з країнами Четверного союзу. Збільшився американський торговельний флот, почалася реалізація широкомасштабної програми будівництва могутнього військового флоту. За час війни американські капіталовкладення за кордоном зросли з
3,5 млрд до 6,5 млрд дол. Уряд США надав державам Антанти значні кредити.
Сполучені Штати мали намір закріпити свою економічну експансію, ставши лідером у міжнародних відносинах у повоєнній Європі. Приводом стала розв'язана Німеччиною підводна війна. Загибель уже згадуваного лайнера "Лузітанія", серед 1000 пасажирів якого було 128 американців, а згодом і пароплавів "Ара-бік" і "Сассекс", на яких також були американські громадяни, ще більше розпалювала атмосферу. І коли німці 1 лютого 1917 р. оголосили тотальну підводну війну в світовому океані, президент Вільсон ухвалив рішення про розрив дипломатичних відносин з Німеччиною, що зробив уряд уже 2 лютого. Кульмінаційний момент у підготовці американської громадської думки до необхідності війни з Німеччиною настав завдяки незграбності дій німецької дипломатії. Коли міністр закордонних справ Німеччини Ціммерман направив своєму посланнику в Мексиці доручення запропонувати мексиканському урядові спільний виступ проти США, цю телеграму було перехоплено, розшифровано й опубліковано в американській пресі.
Летом 1552 года Девлет Герай, пытавшийся предотвратить завоевание Иваном Грозным Казанского ханства, предпринял свой первый поход на Русское государство.
В 1555 году хан во главе с 60-тысячным войском выступил в новый поход на Русское царство.
В 1557 года Девлет Герай с большим войском в течение 24 дней осаждал и штурмовал крепость запорожских казаков на днепровском острове Хортице.
В 1558 года крымский хан, узнав о походе русских войск в Ливонию, организовал большой поход на южнорусские земли.
В 1564 года Девлет Герай совершил очередное нападение на южнорусские владения.
В 1570 года Девлет I Герай организовал новый поход на русские владения.
В 1572 году, получив поддержку Османской империи, Девлет I Герай собрал для нового похода на русские земли 120-тысячную армию.
В последующие годы Девлет I Герай лично не совершал набеги на русские владения. На московские окраины нападали только его сыновья, отдельные крымские и ногайские мурзы с небольшими силами.