Іван Сірко (1610р. – 1680р.) – славний кошовий отаман Війська Запорізького. За свою військову кар’єру провів близько 60 битв, жодного разу не зазнавши поразки. Точно невідомо коли і де народився Іван Сірко. Історики наводять дату приблизно між 1605 і 1610 роками. Про це свідчать в першу чергу дослідження останків отамана – йому на момент смерті було трохи більше 70 років. Одні дані свідчать, що кошовий отаман Іван Сірко родом з Поділля з родини шляхтичів. Інші Іван Сірко, як кожен козак, завжди стояв за православну віру. «Не бійтеся, що я не православний: я є православний християнин!», казав кошовий Іван Сірко людям, які вважали його чаклуном. Часто його згадують як козака характерника. Так запорожці називали людей, які мали надприродні здібності, чаклунів.стверджуюсь, що він народився на Слобожанщині, у слободі Мерефі. Кошовий Іван Сірко виступав проти Павла Тетері, Івана Виговського та сина Богдана Хмельницького – Юрія, яким закидав пропольську та антиукраїнську політику. Після підписання Андрусівського перемир’я, яке завершило польсько-московську війну 1654-1667 років, зайняв чітку антимосковську позицію.
Объяснение:
Объяснение:
Присоединение Прибалтики и Украины не повлияло на прежние привилегии и права, однако в губерниях начало действовать местное право.
Его основу составляли указы и акты польских и шведских монархов, местных обычаев и постановлений ландтагов. В суде использовался немецкий язык, а должности полагались представителям немецкого дворянства. Немцы благосклонно относились к службе в российской армии.
Левобережная Украина, как и Прибалтика, сохраняла автономность, используя свои административные единицы, армию и суд. Управление сосредотачивалось в руках казацких старшин.
Российское правительство не распространяло свои законы на Украину, так как там действовал Литовский статут.
Освоение восточных окраин сказалось на жизни местных кочевников. Калмыки присягнули на подданство России и основали города-крепости.
Наладилась торговая система с казахами и купцами из Средней Азии. Наиболее тяжелым было присоединение кочевых племен. Азиаты-кочевники оказывали сильное сопротивление новым уставам и законам, которое выразилось наиболее ярко в Башкирском восстании.
Жители степей не принимали условия, в которых запрещалось грабить чужие караваны или междоусобицы с соседями. Башкиры сопротивлялись изъятию земель и строительству мануфактур.
