Відповідь:
Обов'язки шляхти, перед королем, були різні. Серед них, забезпечення озброєними воїнами на воєнні виправи. Наприклад: в 1409 році король дарує декілька сел шляхтичу з дідичим правом, а взамін той повинен виділяти на воєнні походи по 1 воїну з пікою і 5 лучників.
Набиралися рекрути з селян, або, в разі коли були бажаючі з міщан, також молодші сини безземельної шляхти могли бути офіцерами, крім того не треба забувати про козацтво, яке заробляло як наймані війська.
У замках завжди були військові формування (охорона, або саме військові формування (якщо шляхтич мав право на власне військо) - тобто навчити володіти зроєю в замках-фортецях шляхти було кому. Наприклад, у Яреми Вишневецького було військо власне, яке нічим не поступалося коронному війську. Шляхта у порубіжжі зі Степом Вільним обов'язково мала війська у маєтках - щоб боронили платників падатків та майно від татарських "візитів" за ясирем.
До того ж часи були такі, що сусіди не гребували наїздами один на одного, наприклад, у Генріка Сенкевича описано що тітка Елени Курцевич сама такі наїзди робила з синками та дворовими - це з популярної літератури.
З наукової є конкретні статті у законодавстві та судової практики про розповсюдженість практики наїздів. Широко відомий випадок наїзду старости Черкаського Чаплицького на хутір Суботів сотника Богдана Хмельницького - і яка халепа для Польської корони з цього вийшла у 1648 році.
2) составлено Уложение о службе, согласно которому дворянин мог служить с 15 лет, служба передавалась при этом по наследству;
3) в 1550 г. было создано постоянное стрелецкое войско, которое в конце XVI в. являлось мощной боевой силой Российского государства.
Судебная реформа
В 1550 г. был издан «Судебник» - свод законов, предусматривающих усиление централизованной власти.
Церковная реформа
Перемены, связанные с централизацией государства, отразили решения созванного в 1551 г. по инициативе царя и митрополита Собора русской церкви.
Его назвали Стоглавом, так как его решения были сформулированы в 100 главах.
Стоглавый собор: 1) оформил общерусский список святых; 2) проверил церковные книги;
3) унифицировал богослужение и все церковные обряды.
Реформа центрального и местного управления (губная реформа)
Она была проведена в середине 1550-х гг., в соответствии с ней власть на местах переходила к губным и земским старостам.
В целом реформы Ивана Грозного, проведенные в 1550-е гг укреплению процесса централизации Российского государства, были направлены на усиление власти царя.
Реформы дали возможность приступить к решению важных внешнеполитических задач.
Главными направлениями внешней политики России при Иване Грозном были:
1) восточное (присоединение Казанского и Астраханского ханства, начало освоения Сибири);
2) западное (борьба за выход к Балтийскому морю, война с Ливонским орденом).