Салкам Жангир-хан — видный государственный деятель и выдающийся полководец. Преемник Жанибек хана на ханском престоле. Ещё при жизни Жангира за проявленное мужество народ прозвал «Салқам Жәңгір» (Внушительный). Как свидетельствуют историки, для Жангира были характерны такие качества как решительность, упорство, стойкость и готовность к самопожертвованию. Именно эти качества поставили его в один ряд с именем отца и Казахское ханство от междоусобных войн и внешней угрозы физического уничтожения.Как и его отец Есим-хан, Жангир тоже был обеспокоен джунгарской военной угрозой. Опасения усилились после прихода к власти Батура-хунтайджи (1635−1653), который создал сильное централизованное государство в Джунгарии.
В этот момент в Казахском ханстве происходили междоусобные распри. Каждый представитель Чингизидов претендовал на верховную власть. Попытки султанов усилить своё политическое влияние встретили ожесточенное сопротивление со стороны биев, которые тоже стремились повысить свою роль. Постоянная политическая борьба препятствовала росту ханской власти Жангира, которому все время приходилось доказывать своё унаследованное право на власть.
В одном из сражений с джунгарами в 1635 году Жангир попал в плен. После заключения мирного договора был отпущен на родину с обязательством больше не беспокоить границы Джунгарского ханства. Пленение подорвали на некоторое время его авторитет среди политических соперников и населения.
Объяснение:
прокинувся вранці раніше звичайного. Проти звичаю, в моєму сірому, холодному і незатишному замку з вежами було тепло. Слуги з вечора затопили вогнище. Адже сьогодні день мого весілля. Піднято підвісний міст замку, із ями випущена вода, набрана як перешкода від ворогів. Вузькі стрілчасті вікна замку не дають стінам швидко охолонути, так що тепер тут затишно.
Я – це баронет його величності короля Англії, лицар і хрестоносець. Так, я вже брав участь зовсім «зеленим» юнаків в одному хрестовому поході. Господи благослови, якщо буде другий хрестовий похід, я обов’язково теж піду зі своїм королем в Палестину. Адже в першому своєму поході я добув чимало трофеїв і нажив собі цілий статок. Правду кажуть злі язики – НЕ відвойовувати Гроб Господній ми йдемо в Палестину, а за видобутком. Прости мене, свята Катерина.
Сьогодні справ сила-силенна: мені належить вимитися в великому чані, який слуги наповнюють окропом. Незвичне заняття для лицаря, чи знаєте. Потім почнуть прибувати гості з подарунками і старости навколишніх сіл з подарунками. Адже це мої васали, а я власник навколишніх земель. Пізніше прибуде наречена і почнеться вінчання. Як воїн, я прибуду до церкви верхи на коні. Наречена моя – Кеті Бофор, носить гучний титул баронеси, правда, статками більшими не володіє. Але мені вже 26 років, а це критичний вік для одруження, тягнути довше з весіллям не варто. Є великий ризик скласти голову в бою і не залишити нащадків.
Після почнеться гулянка з моїми друзями-лицарями, поки слуги будуть влаштовувати мою наречену і її поклажу в башті мого замку. На рожні смажаться цілком порося і косуля, в діжці хлюпається вино. Є всі будуть курними руками, як завжди. Сподіваюся, дружина не буде нудьгувати в замку – у мене в шафі зберігається цілих сім книг, а вона трохи вміє читати.
состав (из чего делают)