Становище українських земель у складі Польського королівства з хіv до першої половини хvі ст.
У 1366 р., після тривалої боротьби з Литвою та місцевим українським населенням Польща підпорядкувала собі Галичину і частину Волині (територія Польщі збільшилася майже у 1,5 рази, на підкорених землях проживало 200 тис. осіб).
Польське проникнення в українські землі кардинально відрізнялося від литовського:- польський уряд з самого початку утвердження в цьому регіоні намагався зробити його своєю провінцією;- утверджувалося польське право та адміністративна система;
- витіснялося православ'я шляхом утвердження католицизму.
вони зберегли певну автономію руських князівств, а також місцеві традиції та звичаї. Руські князі і бояри згідно з укладеними з великим князем годами зобов’язувалися служити йому як васали, а князь обіцяв їм дотримуватися колишніх прав і звичаїв, що існували на цих землях, і захищати їх від татар.Слід зазначити, що Велике князівство Литовське відрізнялося від давньої Київської держави вищим рівнем централізації. Влада в ньому повністю була сконцентрована в руках великого князя і тому незважаючи на те, що литовські правителі обіцяли “новин не вводити”, вони внесли ґрунтовні зміни до адміністративно-політичного устрою Київської землі.Процес централізації влади набирає силу у Литовській державі після смерті у 1377 р. Ольгерда і обранням великим князем його сина Ягайла (1377–1392).Щоб зміцнити свою владу і сили країни в боротьбі з німецькими рицарями і зростаючою силою Московського князівства, Ягайло погоджується на про позицію Польщі, шляхом шлюбу з польською королевою Ядвігою об’єднати сили двох держав. Польські феодали таким чином не тільки об’єднували сили двох держав, а й відкривали собі шлях до загарбання українських і білоруських земель, що входили до Литовського князівства.У 1385 р. було укладено Кревську унію згідно якої Ягайло одержував польську корону і руку польської королеви Ядвіги. За це він мав окатоличити литовців “від мала і до велика” та “навік приєднати всі свої землі литовські та руські, до Корони Польської”. Ця унія докорінно змінювала становище південно-руських земель.Така пропольська орієнтація Ягайла і закріплення Польщею за собою галицької землі визвала опозицію литовських феодалів та руських удільних князів, яку очолив князь Вітовт (1392–1430). Наслідком цієї боротьби була підписана Ягайлом у 1392 р
Объяснение:
Становище українських земель у складі Польського королівства з хіv до першої половини хvі ст.
У 1366 р., після тривалої боротьби з Литвою та місцевим українським населенням Польща підпорядкувала собі Галичину і частину Волині (територія Польщі збільшилася майже у 1,5 рази, на підкорених землях проживало 200 тис. осіб).
Польське проникнення в українські землі кардинально відрізнялося від литовського:- польський уряд з самого початку утвердження в цьому регіоні намагався зробити його своєю провінцією;- утверджувалося польське право та адміністративна система;
- витіснялося православ'я шляхом утвердження католицизму.
вони зберегли певну автономію руських князівств, а також місцеві традиції та звичаї. Руські князі і бояри згідно з укладеними з великим князем годами зобов’язувалися служити йому як васали, а князь обіцяв їм дотримуватися колишніх прав і звичаїв, що існували на цих землях, і захищати їх від татар.Слід зазначити, що Велике князівство Литовське відрізнялося від давньої Київської держави вищим рівнем централізації. Влада в ньому повністю була сконцентрована в руках великого князя і тому незважаючи на те, що литовські правителі обіцяли “новин не вводити”, вони внесли ґрунтовні зміни до адміністративно-політичного устрою Київської землі.Процес централізації влади набирає силу у Литовській державі після смерті у 1377 р. Ольгерда і обранням великим князем його сина Ягайла (1377–1392).Щоб зміцнити свою владу і сили країни в боротьбі з німецькими рицарями і зростаючою силою Московського князівства, Ягайло погоджується на про позицію Польщі, шляхом шлюбу з польською королевою Ядвігою об’єднати сили двох держав. Польські феодали таким чином не тільки об’єднували сили двох держав, а й відкривали собі шлях до загарбання українських і білоруських земель, що входили до Литовського князівства.У 1385 р. було укладено Кревську унію згідно якої Ягайло одержував польську корону і руку польської королеви Ядвіги. За це він мав окатоличити литовців “від мала і до велика” та “навік приєднати всі свої землі литовські та руські, до Корони Польської”. Ця унія докорінно змінювала становище південно-руських земель.Така пропольська орієнтація Ягайла і закріплення Польщею за собою галицької землі визвала опозицію литовських феодалів та руських удільних князів, яку очолив князь Вітовт (1392–1430). Наслідком цієї боротьби була підписана Ягайлом у 1392 р
Объяснение:
объединённое княжество валахии и молдавии полностью находилось в европе. его восточная граница пролегала по реке прут, а на юге проходила по линии болград — кагул — озеро сасык — чёрное море. одновременно внутренняя административная граница с османской империей проходила по реке дунай на юге. таким образом, княжество имело узкую полосу земли между дунаем и границей с россией, которая тянулась от городов галац и брэила до чёрного моря. на юге административная граница с османской империей проходила строго по реке дунай. у банатарумынская граница поворачивала на северо-запад, где соприкасалась с трансильванией. далее она шла строго по вершинам карпато-дунайских гор, сначала поворачивая на восток, а затем на север. в районе буковины румынско-австрийская граница шла на восток до верховья реки прут.
за время существования объединённого княжества румынская граница один раз менялась. это произошло после -турецкой войны 1877—1878 годов, когда от османской империи была получена северная добруджа, а российской империи была передана южная бессарабия. теперь румынская граница с российской империей на юго-востоке проходила по килийскому гирлу дельты дуная до чёрного моря. с болгарией новая граница пролегала от реки дунай по прямой линии до моря. объединённое княжество имело внешние границы с австро-венгрией на западе, северо-западе и севере, а также с россией на востоке. на юго-востоке оно омывалось чёрным морем. до 1877 года княжество имело общую внутреннюю границу с османской империей, с 1877 года оно стало независимым княжеством, а на юге образовалась болгария.