За́хідний фронт Пе́ршої світово́ї війни́ (1914—1918) — воєнні дії, що тривали на території Західної Європи з серпня 1914 до листопада 1918 року під час Першої світової війни. Географічно Західний фронт (Західноєвропейський театр воєнних дій) охоплював Бельгію, Люксембург, німецькі Ельзас, Лотарингію та рейнські провінції, а також північний схід Франції. Зі сходу зона бойових дій обмежувалася Рейном, з півночі — нейтральними Нідерландами, із заходу — морським узбережжям від гирла р. Шельди до гирла р. Сени і з півдня — умовною лінією р. Сена—Париж— швейцарський кордон. Протяжність фронту від річки Шельди до швейцарського кордону сягала 480 км, у глибину доходила до 500 км, від Рейну до Кале. Західна частина театру воєнних дій являла собою рівнину з розгалуженою дорожньою мережею, зручну для маневрування та дій великих військових об'єднань; східна частина — переважно гірська (Арденни, Вогези, Аргоннський ліс[en]), що обмежувало свободу маневру військ. Особливістю Західного фронту було промислове значення регіону (вугільні копальні, залізна руда, розвинена обробна промисловість), де точилися затяті бої та щільна насиченість населеними пунктами, важливими об'єктами виробництва, інфраструктури, історичними та культурними цінностями Західної Європи.
Законодательным путем государство внедряло дисциплину и беспрекословное послушание на работе. Действовавший с конца XVI в. закон Елизаветы устанавливал, что ремесленники и рабочие должны работать «с середины марта до середины сентября от шести часов утра до половины восьмого вечера, а с середины сентября до середины марта -- от рассвета до темноты». Закон не воспрещал хозяину удлинять рабочий день зимой при искусственном освещении до 14,15 и 16 часов. Законы 1721 и 1726 гг. поручали регулирование ставок заработной платы мировым судьям; под угрозой штрафа запрещалось повышать устанавливаемые ими ставки. В то же время ряд законов категорически воспрещал рабочим объединяться для борьбы с целью повышения зарплаты и улучшения условий труда. Драконовскими мерами буржуазия подавляла всякую попытку трудящихся отстоять свои права. Маркс указывает, что капитализм при своем возникновении «свое право всасывать достаточное количество прибавочного труда обеспечивает пока не одной лишь силой экономических отношений, но и содействием государственной власти»