Тюрки – этноязыковая общность, сформировавшаяся в степях Северного Китая в I тыс. до н. э. Тюркоязычными являются многие народы, населяющие мировое пространство. Условно их можно классифицировать на несколько групп. Условность объясняется языковой конвергенцией в процессе сосуществования племен на соседних землях. К древним Тюркам относятся: тюркюты, печенеги, половцы, гунны, булгары, хазары, тюрки-огузы, карлуки. Первоначальными территориями расселения были земли Азии и Южной Сибири. К западу от р. Волги в III − II тыс. до н. э. сложилась группа Тюрков, находившихся в миграции. Эти Тюрки стали доминирующими в Поволжье, Казахстане, Алтае и долине Верхнего Енисея. Другая группа Тюрков появилась в степях восточнее р. Енисей немного позднее, ее корни – внутриазиатские. Племена между собой взаимодействовали, и во II тыс. н. э. из их числа выделились современные Тюрки России и ближайших территорий. Форма государства в древности – кочевая. Начиная с середины I тыс. до н. э. и вплоть до XVII в. в Евразии существовали сначала скифские, затем – тюркские государства. Традиционные занятия Тюрков – кочевое скотоводство, добыча и обработка железа. Этнокультурные традиции складывались в эпоху древности и средневековья. Во второй половине I тыс. н. э. оформился хозяйственно-культурный тип, духовная культура, традиции и др. Был создана собственная письменность.
Объяснение:
Українські землі у складі Російської імперії
План
1. Адміністративно - територіальний устрій та регіональний поділ.
2. Національне та соціальне становище українського населення.
3. Імперська колонізаторська політика України.
Основні поняття та терміни:
Адміністративно - територіальний поділ - поділ території держави на систему адміністративних одиниць (область, провінція, штат, воєводство, губернія, повіт, волость, місто, село) відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади й управління.
Генерал - губернаторство - адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії (1775 - 1917). Включало одну або кілька губерній, під управлінням генерал - губернатора.
Повіт - адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських, а також польських, литовських і білоруських землях з другої половини XIV ст.
Стан - адміністративно-поліцейська одиниця в повітах Росії та України в XIX ст. ; запроваджена 1837р. у зв'язку з посиленням селянського руху.
Адміністративно - територіальний устрій та регіональний поділ
Таблиця "Адміністративно - територіальний поділ українських земель, що входили до складу Російської імперії в першій половині XIX ст."
Наддніпрянська Україна
Малоросійське генерал-губернаторство:
Харківська губернія
Чернігівська губернія
Полтавська губернія
Київське генерал- губернаторство:
Київська губернія
Подільська губернія
Полтавська губернія
Новоросійсько - Бессарабське генерал-губернаторство:
Катеринославська
губернія
Херсонська губернія
Таврійська губернія
Наприкінці XVIII ст. територія України входила до складу Російської та Австрійської імперій. У першій половині XIX ст. українська етнічна територія становила до 700 тис. км2. До складу Російської імперії входило 90% цієї території - Правобережна і Лівобережна Україна, Слобожанщина та південна (Степова) Україна, а до складу Австрійської - 10% - Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття. Такий територіальний поділ існував аж до початку Першої світової війни
