ерікл був видатним афінським стратегом, вождем демократії. Правитель увійшов в історію Еллади як реформатор. Його законодавчі заходи, такі як введення щоденної плати посадовим особам, скасування майнового цензу, поширення квитків на вистави для пересічних громадян, заміна голосування жеребкуванням при наданні посад привели до розквіту афінської демократії. Він був ініціатором будівництва Пропілеї, Парфенона, Одеона. Перікл прагнув посилити Делоський союз, а також брав участь в ряді військових кампанй в період Пелопоннеської війни.
Перікл з’явився на світ в 490 році до н.е. в аристократичній родині, що належала до правлячої еліти. Батько майбутнього полководця Ксантіпп брав участь в Греко-перських війнах, в десантній операції біля мису Микале в 479 року до н.е., командуючи афінським флотом. Батьки дали Периклу прекрасну освіту, він володів рідкісним даром красномовства. Це віщувало йому успішну політичну кар’єру. Спочатку Перікл не бажав брати участь в державних справах, проте в кінці 50-тих років в Афінах склалася така ситуація, яка змусила його зайнятися політикою. Він став виразником інтересів демократичних ів. Перікл в період 443 – 429 років до н.е. очолює Афінську державу. Він проявив себе як видатний дипломат, полководець і реформатор. Завдяки йому були введені грошові виплати для громадян за виконання громадських обов’язків, таких як:
участь в судах в якості прісяжних,
служба в армії,
служба на флоті,
відвідування театру під час державних свят
Це дозволяло будь-якому громадянину Афін, незалежно від матеріального становища, користуватися всіма політичними правами і займати вищі магістратури. Кожен міг виступити зі своєю пропозицією або законодавчою ініціативою на народних зборах, де вирішувалися всі питання. Тому Афіни при Периклі досягли небаченого розквіту, як економічного, так і культурного. Крім того, політик багато зробив для зміцнення Афінського морського союзу.
Завдяки йому афінянин встановили контроль над важливими торговими шляхами. Союзні поліси виявилися в повному підпорядкуванні – Афіни встановили адміністративний, фінансовий і військовий контроль. На найкращих землях союзників вводилися колонії афінських громадян – клерухії. Перікл також дбав про підтриманням боєздатності свого флоту, який забезпечував полісу економічні та військово-стратегічні інтереси Афін в басейні Чорного і Егейського і морів.
Багато коштів він виділяв на будівництво містобудівних проектів, намагаючись перетворити місто в головний центр художньої та культурного життя Еллади. У 433 році до н.е. афіняни втрутилися в конфлікт, що виник між Керкирой і Коринфом, союзником Спарти. Це стало приводом для війни. Шляхом переговорів нічого не вдалося вирішити і в 431 році до н.е. почалася війна в Аттиці.
Спартанські війська взяли Афіни в тривалу облогу, їх околиці були спустошені. Все сільське населення сховалося за стінами міста. Через перенаселення почали лютувати чума і тиф. У 429 році до н.е. від тифу помер і сам Перікл. На цьому «золотий вік» всієї Еллади закінчився.
Объяснение:Выше
1) Обвал цен на рынке акций, вследствие чего во всем мире начался экономический кризисный период затянувшийся до 1933 года.
2) В наибольшей степени пострадали промышленные города, в ряде стран практически прекратилось строительство
3) •Карточные распределения продуктов во всех городах
• Началось строительство железных дорог
• Началось преобразование маленьких крестьянских хозяйств в крупные хозяйства
4) Италия стала первой страной, в которой к власти пришли фашисты. Германия - усиление военной мощи.
Согласно легенде, Модэ был старшим и нелюбимым сыном шаньюя Тоуманя, который послал Модэ к юэчжам, потребовавшим заложника. Тоумань планировал совершить набег на юэчжей, чтобы юэчжи вынуждены были убить сына. Но Модэ предугадал намерения отца и при начале набега убил своего стражника и бежал. Удаль Модэ произвела такое впечатление на гуннов, что Тоумань был вынужден поставить его во главе одного из уделов государства, дав в управление 10 тысяч семей.
Модэ стал обучать воинов. Он ввёл в обращение свистящую стрелу и приказал воинам стрелять в том направлении, куда пустит стрелу он. Невыполнение приказа каралось смертью. Однажды внезапно он пустил стрелу в любимого коня, а тем, кто не выстрелил, приказал отрубить головы. Потом он выстрелил в свою любимую жену, а нестрелявших — обезглавил. В конце концов, Модэ выстрелил в своего отца, не последовать его примеру не рискнул ни один из воинов. Так он стал правителем гуннов в 209 году до н. э
В 201 году до н. э. Лю Бан назначил князя Хань Синя правителем области Дай (代县, Шаньси, округ Синьчжоу) со столицей в Маи. Модэ осадил Маи и Хань Синь сдался без боя. Таким образом хунну получили проход в центральные области Китая. Они перешли через Гэучжу, осадили Тхайюань (Тайюань) и Цзяньян. Хань Гао-цзу собрал войско и в 200 году до н. э. повёл его против Модэ. Из-за морозов 3 из 10 китайских воинов обморозили пальцы. Модэ стал отступать, а 320 000 китайская армия гналась за ним. Гао-Цзу с отборной конницей оторвался от пехоты. У селения Байдын (в 5 км на ю.-в. от города Пьхинчен, ныне Датун) превосходящие силы хуннов окружили Императора. 7 дней хунну осаждали лагерь императора, Модэ поделил свою кавалерию на 4 части: север — вороные кони, запад-белые, восток-серые, юг-рыжие, но захватить лагерь не смог. Хань Гао-цзу направил лазутчиков с дарами к Яньчжи[4]супруге Модэ. Она сказала мужу, что Император человек «гениальный», и лучше с ним договориться. Модэ не получил от своих китайских союзников Ван Хуана и Чжао Ли и, опасаясь измены с их стороны, решил отпустить императора.
Хунну предоставили коридор, по которому китайцы, держа натянутые луки, и император, чтобы соединиться с основной армией. После этого Модэ отступил. Чиновник Лю Гин направился к хунну для заключения Договора Мира и Родства.