реформы петра i — преобразования в государственной и общественной жизни, осуществлённые в период правления в россии петра i.
всю реформаторскую деятельность петра i условно можно разделить на два периода (этапа): 1696—1715 годы и 1715—1725.
особенностью первого этапа были спешка и не всегда продуманный характер, что объяснялось ведением северной войны. реформы были нацелены, прежде всего, на сбор средств для ведения войны, проводились насильственным методом и часто не приводили к желаемому результату. кроме государственных реформ на первом этапе проводились обширные реформы с целью модернизации уклада жизни. во втором периоде реформы были более планомерными.
ряд , например в. о. ключевский, указывали, что петровские реформы являлись лишь естественным продолжением изменений, протекавших в ходе xvii века. другие (например, сергей соловьёв), напротив, подчёркивали революционный характер преобразований петра.
, проводившие анализ петровских реформ, придерживаются разных взглядов на его личное в них участие. одна группа полагает, что как в составлении программы реформ, так и в процессе их осуществления пётр не играл главной роли (которая была ему приписана как царю). другая группа , наоборот, пишет о большой личной роли петра i в проведении тех или иных реформ.
Відповідь:
Середньовічна кухня- об'єднує продукти, харчові звички та приготування їжі у різних культурах Європи в період середньовіччя приблизно від 5-го до 16-го століття. За цей час дієта та приготування їжі у Європі не дуже сильно змінювалися, порівняно з настанням Ра́ннього нового часу (див. кухня Раннього сучасного періоду), коли були закладені основи сучасної європейської кухні.
Кухня народів Середземномор'я ще за античності була заснована на зернових, зокрема, на різних видах пшениці. Каша та рідка каша, а пізніше й хліб стали основними продуктами харчування, що становили основу калорій для більшості населення. З VIII до XI століття, частка різних зернових у раціоні зросла з 1/3 до 3/4 споживання.[1] Для середньовічного переіоду пшениця залишаються головним продуктом, а з поширенням християнства потрапляє й на північ. Однак, у холодному кліматі цей дорогоцінний злак залишається недоступним для більшості населення, лише аристократи насолоджуються ним сповна. Хліб має центральне місце в релігійних ритуалах, таких як Причастя, а це означає, що він мав особливо високий авторитет серед продуктів харчування. Лише оливкова олія та вино мали таку ж цінність, але залишалися вельми ексклюзивними за межами теплих виноградних регіонів. Хліб символізує як засіб до існування, так і саме існування. Важливу роль хліба описував у своїх проповідях Августин «Блаженний»
