Научно-исследовательская деятельность
За всю свою жизнь Алихан Букейханов успел поучаствовать в четырех научно-исследовательских экспедициях, написать полсотни серьезных научных трудов и более тысячи заметок и различных статей.
Многогранный неизведанный мир так и манит его, и, сперва преподавая математику в сельхозтехникуме, а затем неся чиновничью службу в Омском техническом училище, он продолжает открывать для себя что-то новое и заниматься самообразованием. И прежде всего Букейханова всегда интересовала история Казахстана.
Самой первой из четырех экспедиций для него стала Тобольская, во время которой изучался вопрос переселения русских на казахскую землю. Это было сразу после окончания лесного института – в 1894-м году. А спустя восемь лет началось исследование Степного края – и снова в центре внимания были переселенцы. По заказу правительства, организовавшего данное мероприятие, ученые должны были выявить свободные земли, пригодные для новых переселений.
Но молодой патриот использовал полученные знания по-своему. Все, что он увидел и услышал во время экспедиций, позже стало основой для его научно-публицистических трудов, в которых автор показывал и доказывал ущемленное положение казахов на родной земле в результате целенаправленной переселенческой политики царизма. Такое положение дел не могло оставить равнодушным Букейханова. Им он «болел» и с ним боролся до конца жизни.
Помимо исследований социально-исторической направленности, занимался будущий премьер-министр Казахстана также экономикой, краеведением, аграрной сферой, животноводством и т. д.
Огромный интерес вызывает, например, его работа, посвященная овцеводству в Степном крае, с бесценными рекомендациями по разведению этих животных: где и какие породы лучше приживаются, чем кормить, как ухаживать и т. д.
Объяснение:
Если что два абзаца я писал а, остальные из интернета.
И если не сложно поставь лучший ответ, буду признателен.
Нові капіталістичні відносини, що зародилися наприкінці XVIII – першій половині XIX ст., наполегливо вимагали ліквідації кріпосного права, яке стало гальмом подальшого економічного розвитку. Ці протиріччя ще більше поглибила Кримська війна (1853–1856 pp.), яка дала поштовх до початку антикріпосницького руху. Приводом до цього став царський маніфест від 25 січня 1855 р. про створення рухомого ополчення. Селяни сприйняли зміст маніфесту як звільнення від кріпосної залежності. Вони масово записувались у "козаки", відмовляючись виконувати повинності. У лютому 1855 р. в Київській губернії виступи селян поширились на дев'ять повітів. Уряд кинув 16 ескадронів кавалерії, дивізіон піхоти, дві роти саперів. Відбулися криваві сутички між повсталими і військами, 39 селян було вбито, 63 – поранено. Цей рух отримав назву "Київська козаччина".
На квітень 1856 р. припадає другий виступ селян – так званий похід "у Таврію за волею". Після закінчення Кримської війни серед селян поширилися чутки, що можна переселитися на Кримський півострів, уряд надасть значну до звільнить від кріпацтва. Улітку 1856 р. біля Перекопу зібралися десятки тисяч селян. Тільки урядовим військам вдалося припинити цей рух.
Але селянські заворушення тривали. Кримська війна виявила економічну, політичну і військово-технічну відсталість Росії. Війна ще більше загострила кризу феодально-кріпосницької системи.
Царський уряд вирішив піти на реформи. Селянське питання мало вирішувати дворянство, серед якого були поширені два погляди щодо скасування кріпосного права. Кріпосники прагнули зберегти за собою землю і право на кріпосну працю. Ліберали відстоювали необхідність звільнення селян із наділами при обов'язковій винагороді поміщикам за землю та втраченого кріпака.
У 1856 р. в Харкові, пізніше в Києві, діяло таємне політичне товариство. Членами його були в основному студенти університету (М. Муравський, П. Завадський та ін.). Мета товариства: визволення селян від кріпосної залежності, встановлення республіканського правління. Меншість членів товариства була за встановлення конституційної монархії. Члени товариства вели пропагандистську діяльність, поширювали твори О. Герцена.
Отже, у середині XIX ст. необхідність ліквідації кріпацтва була очевидна і для "верхів". Антикріпосницький рух, що охопив різні верстви населення, змушував уряд шукати вихід із ситуації. У лютому 1861 р. цар видав маніфест про скасування кріпацтОбъяснение:
