Объяснение:
Коза́цькі літо́писи це — історико -літературні твори 2-ї половини XVII — середини XVIII століття, присвячені козацьким війнам. Цінні джерела для дослідження вітчизняної історії і важливі пам'ятки літератури. Мова більшості літописів —літературна, близька до народнорозмовної.
Зміст
1 Історія
2 «Літопис самовидця»
3 «Літопис Григорія Грабянки»
4 «Літопис Самійла Величка»
5 Особливості козацьких літописів
6 Джерела та література
7 Посилання
Історія
Особливе значення серед літописів 2-ї половини XVII - початку XVIII століття мають історичні твори, присвячені козацьким війнам. Звідси виникла їх умовна назва - "козацькі", "козацько-старшинські" літописи, хоч від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються.
До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи:
Самовидця (про події 1648 - 1702 років, вірогідний автор - Роман Ракушка-Романовський),
Грабянки (1710, про події від виникнення козацтва до 1709) та
Самійла Величка (1720, про події в Україні 1648 - 1700 років).
В усіх цих літописах не лише докладно розповідається про Визвольну війну українського народу 1648-1654 років, а й подається економічна, політична і культурна характеристика країни, факти з історії Московського царства, Речі Посполитої, Угорського королівства, Швеції, Молдовського князівства, Османської імперії та інших держав.
«Літопис самовидця»
У XIX ст. літопис Самовидця широко використовували майже всі українські історики, що досліджували надзвичайно багату на події історію України другої половини XVII ст. Це зумовлене значною мірою тим, що в першій половині XIX ст. ще не були опубліковані достовірніші за літописи історичні документи. До того ж літописи давали суцільний виклад подій про Україну.
Після того, як 1846 року літопис Самовидця був опублікований, про нього з`явились окремі дослідження, а історичні праці містили посилання на це джерело.
Літопис Самовидця дійшов до нас без імені автора і місця його написання. Чи ці дані загублені пізнішими переписувачами, чи автор волів приховати своє прізвище, це питання розв`язати важко. Довгий час в історичній літературі точилася полеміка про те, хто ж був автором літопису Самовидця? Ця суперечка була не безпредметною. Від розв`язання питання про авторство літопису залежало ряд інших питань з історії XVII ст., зачеплених у літопису, зокрема про соціальні погляди літописця, про ідейну цілеспрямованість твору, про оцінку ряду фактів, висвітлених Самовидцем як особою свого часу, тощо.
Літопис Самовидця є одним з зразків української літературної мови XVII ст. Незважаючи на архаїзми, різного роду місцеві діалектизми, полонізми та інші мовні та стилістичні особливості, які пояснюються умовами часу, твір Самовидця яскраво свідчить, що в українській літературній мові XVII ст. була міцна основа живої народної мови.
«Літопис Самійла Величка»
Літопис козацького канцеляриста Самійла Васильовича Величка - найбільший за обсягом історичний твір свого часу, надрукований у Києві 1848-1864 рр. Унікальність цього наймонументальнішого твору історико-мемуарної прози ХVІІ-ХVІII ст. полягає в тому, що це не тільки літопис, а й історичний, публіцистичний і художній твір.
Літопис Самійла Величка дійшов до нас не повністю: є в ньому дефекти на початку, в середині (1649-1652 рр.) і в кінці. Прогалину (відсутність кінця першої, другої, третьої, четвертої та п'ятої частин першого тому) видавці заповнили матеріалом із другого твору Величка - "Космографії", яку він продиктував, уже осліпнувши на схилі літ. Свій Літопис Величко довів до 1700 р., але в переліку подій автор згадує й пізніші роки (наприклад, 1723 р.), у третьому томі згадуються події 1700-1720 рр. Літописець також обіцяє розповісти і про події, що супроводжували відлучення його від служби в Генеральній канцелярії. Більшість вчених вважає, що сталося це наприкінці 1708 р., коли був страчений Кочубей. Але історик М. Марченко вважав цю причину непереконливою: на його думку, Самійло Величко потрапив у немилість через Мазепу, за гетьманування якого був писарем. Однак до діяльності Мазепи Величко не мав безпосереднього відношення, бо тоді з літописцем розправились б значно жорстокіше. Був надрукований Величків твір за списком Погодіна, придбаним у відомого збирача рукописів Лаптєва. Під час друку був відшуканий ще один, пізніший список - у бібліотеці М.О. Судієнка, придбаний останнім від нащадків Г.Полетики, Саме в цьому списку дослідниками й були відшукані певні місця, яких не вистачало в основному списку. Перша спроба відновлення загубленої частини твору Величка здійснена П.Г. Клепацьким у праці "Літопис Самійла Величка".
1. Из-за угрозы контрреволюции государство проводило репрессии против населения страны. Репрессии осуществляли в основном сотрудники НКВД СССР. Репрессия подвергались бывшие дворяне, некоторые национальности из народов СССР, буржуазные элементы, интеллигенция.
2. Крестьян работать собирали в колхозы, там они под руководством председателя колхоза сажали семена зерна для выращивания пшеницы, иногда насильственными методами. Кулаков отправляли в лагеря для трудовой работы или в те же колхозы для работы в поле. Кулаки прятали свои драгоценности заработанные в годы НЭПа, власть насильно отбирала это имущество.
3. Построение новых предприятий в различных сферах. После ПМВ и Гражданской войны страна была разрушена и не имела возможность выпускать сложную продукцию, для этого было необходимо провести индустриализацию. Строительство новых заводов, электростанций, шахт и т.д.
4. ГУЛАГ использовали как трудовые лагеря, где заключённые были для работы, где невозможно было использовать технику. Рубка деревьев, добыча золота, строительство Беломорканала примеры их работы.
5. В результате коллективизации и индустриализации СССР стал первый по промышленному потенциалу в Европе, колхозы создать систему сбора урожая сельскохозяйственных культур.
