Відкрити головне меню
Знайти
Карбування
Мова
Завантажити PDF
гати
Редагувати
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чеканка (значення).
Карбування або чеканка (фр. Repoussé, нім. Treiben, англ. Repoussé and chasing) — технологічний процес оброблення металів тиском, що полягає у виготовленні малюнка, напису або зображення шляхом вибивання на пластині необхідного рельєфу. Карбування поділяють на площинне, об’ємне і по литву.
Ікона «Святий Дмитрій», золото, напівкоштовні камені, емаль, 12 ст. Берлін
Рельєф на листовому металі створюють за до спеціальних інструментів — чеканів і молотків, які виготовляють як з металу так і з деревини. Для карбувальних робіт застосовують метали і сплави яким властива висока пластичність срібло, золото, мідь, латунь, алюміній і сталь завтовшки від 0,2 до 1 мм.
Рельєф або малюнок карбують, поклавши лист металу на торець березового або липового пенька, на повсть, товсту гуму, брезентовий чи шкіряний мішок з дрібним піском, Для отримання вищого та більш деталізованого рельєфу лист бляхи закріплюють на смоляній суміші, шарі свинцю чи пластиліні. Техніка карбування застосовується при виготовленні декоративних плакеток, панно, посуду, різноманітних ювелірних прикрас тощо.
Внаслідок появи дешевих і ковких сплавів в 20 ст. з'явилася можливість створювати карбовані панно великих розмірів — монументальних декоративних композицій, що прикрасили фасади будівель, зали метрополітенів, інтер'єри суспільно важливих споруд і океанських лайнерів.
Хрест для релігійної ходи, Антіохія, 6 ст., фрагмент, Мюнхен, приватна збірка
Св. жони біля Гробу Господня, 12 ст., Візантія (Лувр )
Магдебурзькі ворота (Сігтунські) , храм Софії, Великий Новгород, 12 ст.
Верстат для карбування монет 19 століття
Див. також
Посилання
Остання зміна зроблена 5 місяців тому Ehlla
Вміст доступний на умовах CC BY-SA 3.0, якщо не вказано інше.
Політика конфіденційності Умови використанняСтаціонарний
Собор имеет вид правильного четырехугольника, продолговатые стороны которого обращены к северу и югу. Восточная алтарная сторона выступает тремя полукружками, из которых среднее больше других. Западная, северная и южная стены разделяются каждая на три части тонкими колонками, которые идут от самой земли до кровли, и, дугообразно соединяясь между собой, вверху образуют круглые кокошники, а в самых стенах впадины. Посредине стен, кругом всего собора, идет роскошный узорчатый пояс. Своды, опираясь на четырех внутренних столбах, поддерживают высокий купол (фонарь, трибун), увенчанный шлемообразной главой с медным резным четырехконечным крестом. -Дмитревский собор